uk Стрижак Олексій Сильвестрович

Олексій Стрижак
Олексій Стрижак
Народився	19 вересня 1925; Спасівка, Вільнянський район, Запорізька область, Українська СРР, СРСР
Помер	29 березня 2006
Країна	СРСР → Україна
Національність	українець
Діяльність	мовознавець, українознавець, філолог, педагог
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Галузь	лінгвістика, ономастика, філологія
Заклад	Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України
Науковий ступінь	кандидат наук
Науковий керівник	Цілуйко Кирило Кузьмович
Батько	Сильвестр Стрижак
Нагороди	премія І. Я. Франка

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стрижак.

Стрижак Олексій Сильвестрович (*19 вересня 1925 р., с. Спас^[1] — †29 березня 2006 р.^[2]) — український мовознавець-ономаст, громадський діяч, член «Руху», кандидат наук з філології^[3]^[4], старший науковий співробітник Інституту української мови АН України^[5], лауреат премії І. Я. Франка^[6].

Життєпис

Народився в селянській родині в селі Спас Вільнянського району Запорізької області. Навчався у середній загальноосвітній школі у 1933—1941 роках.

Займався сільськогосподарською працею у 1941—1944 роках.

Служив в лавах армії СРСР та був учасником Другої світової війни^[6] у 1944—1950 роках.

Працював на заводі «Дніпроспецсталь» у м. Запоріжжі у 1950—1955 роках. Паралельно з цим був студентом філологічного факультету Дніпропетровського університету у 1952—1955 роках.

Працював вчителем української мови у Чортківському районі Тернопільської області в 1955—1957 роках.

Був аспірантом кафедри української мови Дніпропетровського університету в 1957—1960 роках, куди був запрошений професором Василем Ващенком. Опрацьовував під його керівництвом тему «Топонімія Полтавщини», яка на пропозицію Кирила Цілуйка була переформульована: «Гідронімія Середньонаддніпрянського Лівобережжя» і в 1965 р. успішно захищена.

Запрошений Кирилом Цілуйком на роботу до Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН України 1 листопада 1960 р.. Почав наукову діяльність під керівництвом К. Цілуйка, спочатку молодшим, а з 1971 р. старшим науковим співробітником. Став автором шести монографій.

Праці

«Назви річок Полтавщини», 1963 р.;
«Назви річок Запоріжжя і Херсонщини (Нижньонаддніпрянське Лівобережжя)», 1967 р.;
«Назви розповідають», м. Київ, вид. «Знання», 1967 р., 39 с.;
«Про що розповідають географічні назви (Сліди народів на карті УРСР)», м. Київ, вид. «Наукова думка», 1967 р., 127 с.
Словник гідронімів України. — К.: Наук. думка, 1979. — 435 с. (співукладач і відп. редактор);
«Етнонімія Геродотової Скіфії» (1988 р.);
«Етнонімія Птолемеєвої Сарматії. У пошуках Русі» (1991 р.)