|
Сліпота
Сліпота́(англ. Blindness) — повна або майже повна втрата зору. Розрізняють однобічну та двобічну сліпоту. Основною причиною на сучасному етапі розвитку медицини, що спричинює сліпоту (до 40 % випадків у світі) є катаракта[1]. При цьому за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), до 80 % всіх випадків сліпоти у дорослих можна запобігти або лікувати[2].
В Україні проживає близько 65 тисяч сліпих осіб[3][4][5]. Загалом у світі нараховується близько 314 мільйонів осіб, що мають порушення зору, викликані різними причинами. 45 мільйонів з них є сліпими[6]. Серед них дітей у віці до 15 років за різними оцінками близько 1,4 мільйона[7]. Більше 85 % осіб, які мають різноманітні порушення зору, мешкають в країнах з низьким і середнім рівнем доходу[8]. Причини сліпотиВООЗ серед найчастіших причин сліпоти вказує такі (в дужках зазначена частка випадків сліпоти)[9], трьом чвертям всіх випадків сліпоти можна запобігти або лікувати[10]:
Серед інших сліпоту можуть спричинити й травматичні ушкодження ока, інфекції (наприклад, бленорея, сифіліс тощо). У світі все частіше зустрічається сліпота, що розвивається з віком, а також спричинена неконтрольованим цукровим діабетомом[11]. З іншого боку, в результаті медико-санітарних дій зменшується число випадків сліпоти, що розвивається через інфекційні захворювання[10]. Так число осіб, що мають трахому, яка веде до сліпоти, зменшилося з 360 мільйонів станом на 1985 рік до 40 мільйонів на початок 2000-х років[12]. Форми сліпотиДля визначення сліпоти в традиційний медицині використовуються шкали. Повна сліпота визначається як абсолютна відсутність реакції на світло. Тим не менш, у багатьох країнах введено поняття практичної сліпоти. Практична сліпота — або часткова здатність до зору — стан, коли людина розрізняє світло і темряву, іноді володіє деякою здатністю до сприйняття візуальної інформації, однак ця здатність настільки незначна, що не має практичного значення. У США та багатьох європейських країнах практична сліпота визначається як здатність до зору 20/200, тобто пацієнт повинен перебувати від об'єкта на відстані 20 футів (дорівнює 609,6 см ~ 6 м), щоб бачити його так само чітко, як здатна людина із здоровим зором на відстані 200 футів (близько 60 м). У багатьох країнах, людина, яка має поле зору менше 20 градусів (норма — 180 градусів), також визнається практично сліпою. Симуляція сліпоти при здоровому зорі зустрічається вкрай рідко і легко розпізнається відповідними контрольними способами перевірки зору[13]. Водночас нерідко зустрічаються випадки перебільшення наявного зниження зору при реально існуючій патології органу зору. Міжнародна класифікаціяМіжнародний класифікатор хвороб містить розділ «Розлади зору та сліпота (Н53-Н54)», із якого після десятого перегляду (ICD-10 Розділ H) була виключена транзиторна сліпота (G45.3). До класифікатору увійшли[14]:
Експериментальне лікування
На сучасному етапі значні зусилля наукового співтовариства у світі зосередженні над вирішенням проблеми лікування сліпоти. У цьому напрямку намітились певні зрушення:
Життя сліпих в УкраїніНавчання сліпих проводиться в спеціальних школах-інтернатах. Деякі сліпі працюють на спеціалізованих підприємствах. В Україні з метою реабілітації та працевлаштування у 1933 році була створена організація — УТОС (Українське товариство сліпих), вторинні організації якої створювалися в населених пунктах з високою кількістю незрячих. Станом на 1991 рік в Україні було 79 навчально-виробничо і 111 територіальних первинних організацій, які вирішували на місцях питання побуту, працевлаштування і навчання. Сліпі українці працюють викладачами, програмістами, перекладачами. Вони об'єднуються у громадські спілки[19]. Проте серед незрячих роботу має тільки кожний десятий[20]. Див. такожПримітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
