СУ-85

СУ-85
СУ-85 у Центральному музеї збройних сил (м. Москва)
Тип	САУ Схема: класична
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	з 1943
Оператори	СРСР
Війни	Друга світова війна
Історія виробництва
Виготовлення	1943–1944
Виготовлена кількість	2414 (з них 315 СУ-85М)
Характеристики
Вага	29,2
Довжина	8150
Довжина ствола	48,8
Ширина	3000
Висота	2450
Обслуга	4
Калібр	1 × 85 мм Д-5с
Підвищення	−5°/+25°
Траверс	−10°/+10°
Броня	Лоб: верх: 45 / 50°, низ: 45 / 45° Борт: верх: 45, низ: 45 Корма: верх: 45, низ: 45 Дах: 20 Днище: 20 Башта: маска гармати: 60
Головне озброєння	боєкомплект: 48
Двигун	В-2, 12 цил. 500
Підвіска	підвіска Крісті
Дорожній просвіт	400
Паливо	дизельне
Швидкість	шосе: 55
СУ-85 у Вікісховищі

СУ-85 — середня по масі радянська самохідно-артилерійська установка (САУ), що належить до класу винищувачів танків. СУ-85 активно і успішно використовувалися з вересня 1943 року до закінчення німецько-радянської війни.

Машини цієї марки випускалися на Уральському заводі важкого машинобудування (УЗВМ, Уралмаш) з серпня 1943 по липень 1944 року, всього було побудовано 2329 самохідок. Після розробки більш потужної самохідки СУ-100 через затримку випуску 100-мм бронебійних снарядів і припинення випуску бронекорпусів для СУ-85 до грудня 1944 випускався перехідний варіант СУ-85 м. Фактично він являв собою СУ-100 з 85-мм гарматою Д-5С. Від початкового варіанту СУ-85 «модернізована» СУ-85 м відрізнялася більш потужної лобовою бронею і збільшеним боєзапасом. Всього було побудовано 315 таких машин.

Основним озброєнням СУ-85 була нарізна 85-мм гармата Д-5, що випускалася у двох модифікаціях — Д-5С-85 і Д-85-С-85А. Ці варіанти різнилися методом виготовлення ствола і конструкцією затвора, а також масою своїх хитних частин — 1230 кг для Д-5С-85 і 1370 кг для Д-5С-85А. Взаємозамінними були тільки рама, гальмо відкату, накатник, відкидна частина огорожі, механізми наведення і спуску. Гармата монтувалася в рамної установці, яка за своєю суттю була реалізацією карданного підвішування. Горизонтальними цапфами гармата з'єднувалася з прямокутної форми рамою, яка, в свою чергу, могла повертатися вздовж вертикальної осі, що проходить крізь верхню та нижню частини нерухомої частини броньового кожуха гарматної установки, кріпиться болтами до лобової броньової плити САУ. Гармата Д-5С мала ствол довжиною 48,8 калібру, дальність стрільби прямою наводкою досягала 3,8 км, максимально можлива — 13,6 км. Діапазон кутів підвищення становив від −5 ° до +25 °, сектор горизонтального обстрілу був обмежений значеннями ± 10 ° від поздовжньої осі машини. Поворотний механізм гармати гвинтового типу, а підйомний — секторного, обслуговуються навідником. Спуск гармати механічний ручний.

Боєкомплект гармати становив 48 пострілів унітарного заряджання. Артилерійські постріли вкладалися в стелажі вздовж лівого борту і моторної перегородки, а також в надгусеничних нішах лівого борту і ящик під гарматою. Скорострільність гармати становила 6-7 пострілів у хвилину. До складу боєкомплекту могли входити практично всі 85-мм снаряди від зенітної гармати зр. 1939 р., але на практиці в переважній більшості випадків використовувалися тільки осколкові і бронебійні.

У порівнянні з широким асортиментом боєприпасів 85-мм зенітної гармати 52-К — родоначальника гармати Д-5, боєкомплект СУ-85 був істотно менш різноманітний. До його складу входили:^[1][2]

• Бронебійний унітарний постріл масою 16 кг з тупоголовим бронебійно-трасуючими снарядами з балістичним наконечником 53-БР-365 масою 9,2 кг (маса вибухової речовини — тротил або аммотол — 164 г) і зарядом 54-Г-365 масою 2,48-2,6 кг; початкова швидкість 792 м / с;
• Бронебійний унітарний постріл масою 16 кг з гостроголовими бронебійно-трасуючими снарядами 53-БР-365К масою 9,2 кг (маса вибухової речовини — тротил або аммотол — 48 г) і зарядом Г-365 масою 2,48-2,6 кг; початкова швидкість 792 м / с;
• Бронебійний унітарний постріл масою 11,42 кг з підкаліберним снарядом котушкового типу 53-БР-365П масою 5,0 кг і зарядом 54-Г-365 масою 2,5-2,85 кг; початкова швидкість 1050 м / с;
• Осколковий унітарний постріл масою 14,95 кг зі снарядом 53-О-365 загальною масою 9,54 кг (маса вибухової речовини — тротил або аммотол — 741 г) і зарядом 54-Г-365 масою 2,6 кг; початкова швидкість 785 м / с.

Осколкові снаряди О-365 мали велике число варіантів і при оснащенні деякими типами детонаторів могли з успіхом використовуватися як фугасні.

За радянськими даними, бронебійний снаряд БР-365 по нормалі пробивав на відстані 500 м бронеплиту товщиною 111 мм, на вдвічі більшій дистанції при тих же умовах — 102 мм. Підкаліберний снаряд БР-365П на відстані 500 м по нормалі пробивав бронеплиту товщиною 140 мм.^[2] При куті зустрічі щодо нормалі 30 ° при стрільбі в упор снаряд БР-365 пробивав 98 мм, а на 600–1000 м — 88-83 мм броні. ^[3]

У РСЧА СУ-85 надходили на озброєння самохідно-артилерійських полків. Полки були основною тактичною одиницею самохідної артилерії. Самохідно-артилерійські полки СУ-85 комплектувалися за прийнятим в 1943 р. штатом № 010/453.

Його детальна структура виглядала наступним чином^[4]:

• Командир САП:
  • Батареї:
    • 1-ша батарея (4 СУ-85);
    • 2-га батарея (4 СУ-85);
    • 3-тя батарея (4 СУ-85);
    • 4-та батарея (4 СУ-85).
  • Штаб полку:
    • Взвод управління (1 Т-34 і 1 БА-64);
  • Служби тилу:
    • Полковий медпункт;
    • Господарське відділення;
    • Взводи:
      • Транспортний взвод;
      • Ремонтний взвод;
      • Взвод боєпостачання.^[5]

СУ-85 зображається як бойова одиниця в ряді відеоігор:

• У грі Sudden Strike 3: Arms for Victory;
• В танковому симуляторі Т-34 проти Тигра;
• В танковому симуляторі Panzer Front;
• У військовій стратегії Order of War^[6];
• В MMO грі World of Tanks^[7];
• В грі Close Combat III: The Russian Front і її рімейку Close Combat: Cross of Iron;
• В покроковій стратегії Combat Mission II: Barbarossa to Berlin;
• У військовій стратегії R.U.S.E
• У військовій стратегії Face of War
• В ММО грі WarThunder
• Стратегії Company of Heroes 2

Відображення тактико-технічних характеристик бронетехніки і особливостей її вживання в бою в багатьох іграх часто далеко від реальності.

У повісті В. О. Курочкіна «На війні як на війні» головний герой молодший лейтенант Радянської Армії Малешкін є командиром СУ-85. У 1968 році за повістю знято однойменний фільм.

• Желтов І. та ін Невідомий Т-34. — М.: ТОВ Видавничий центр «Експрінт», 2001. — 184 с. ISBN 5-94038-013-1
• Солянкін О. Г., Павлов М. В., Павлов І. В., Желтов І. Г. Радянські середні самохідні артилерійські установки 1941–1945 рр.. М.: ТОВ Видавничий центр «Експрінт», 2005. — 48 с. ISBN 5-94038-079-4
• Крисов В. С. «Батарея, вогонь!». На самохідці проти «тигрів». — М.: Яуза, Ексмо, 2007. — 448 с. — (Війна і ми. Окопна правда). Тираж 5100 прим. ISBN 978-5-699-20986-6

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: СУ-85

• САУ СУ-85: історія створення і бойове застосування на сайті The Russian Battlefield [Архівовано 16 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• СУ-85 на Броне-сайті Чобітка Василя [Архівовано 1 жовтня 2015 у Wayback Machine.]