Рейнджер-7
Рейнджер-7 — американський безпілотний космічний апарат, призначений для передачі зображень місячної поверхні з високою роздільною здатністю впродовж останніх хвилин польоту до зіткнення з поверхнею. Другий з чотирьох апаратів блоку 3. ОписАпарати блоку 3 висотою 3,6 м мали шестикутну базу діаметром 1,5 м. До бази кріпилися рушійна установка, джерело живлення, башта у формі зрізаного конуса використовувалася для розміщення 6 телекамер. На вершині башти розташовувалася циліндрична частково ненаправлена антена. Спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення, що розкривалася в польоті, була прикріплена знизу до бази. Дві панелі сонячних батарей довжиною шириною 73,9 см і довжиною 153,7 см загальним розмахом 4,6 м, що розкривалися в польоті, опозитно кріпилися знизу до бази. Корекція траєкторії польоту здійснювалась однокомпонентним двигуном тягою 224 Н. Орієнтацію у 3-ох площинах забезпечували 12 газових мікродвигунів, 3 гіроскопи, 4 головні та 2 додаткові сонячні й 1 земний сенсори, Живлення забезпечували 9792 сонячні елементи у двох панелях загальною площею 2,3 м³, потужністю 200 Вт. Дві срібноцинкові акумуляторні батареї місткістю 1,2 кВт·год з номінальною напругою 26,5 В забезпечували окрему роботу системи зв'язку або телевізійних камер впродовж 9 годин. Дві срібноцинкові акумуляторні батареї місткістю 1 кВт·год використовувалися для живлення інших систем апарата. Апарат мав 6 телевізійних камер. Система зв'язку:
Обладнання перетворювало відеосигнал у радіохвилі і передавало за допомогою антени з високим коефіцієнтом підсилення. ПолітРейнджер-7 було успішно запущено 28 липня 1964 на низьку опорну орбіту висотою 192 км. Через півтори години після запуску розгінний блок вивів апарат на траєкторію зіткнення з Місяцем. Після відокремлення від Аджени Рейнджер-7 розкрив панелі сонячних батарей, увімкнув систему орієнтації і почав передачу даних параболічною спрямованою антеною з високим коефіцієнтом підсилення замість циліндричної частково ненаправленої антени з низьким коефіцієнтом підсилення 29 липня 1964 року, о 10:27 UTC, апарат успішно здійснив корекцію курсу. 31 липня 1964 року, о 13:08:45 UTC, на висоті 2110 км від поверхні Місяця телекамера почала передачу зображень. Упродовж 17 хвилин було надіслано 4308 знімків. Останній знімок, отриманий до зіткнення, мав роздільну здатність 0,5 м[2]. 31 липня 1964 року, о 13:25:48.82 UTC, після 68,6 години польоту на швидкості 2,62 км/с[2] апарат зіткнувся з поверхнею Місяця між Морем Хмар і Океаном Бур (10°38′02″ пд. ш. 20°40′38″ зх. д. / 10.6340° пд. ш. 20.6771° зх. д.)[1]. На честь цієї події цю ділянку того ж року назвали Морем Пізнаним[3]. Примітки
Джерела
|