|
Приморський бульвар (фільм)
 «Приморський бульвар» (рос. «Приморский бульвар») — український радянський телевізійний фільм 1988 року, музична лірична кінокомедія в двох серіях. У фільмі виконується вісім пісень, що стали досить популярними, на музику В'ячеслава Добриніна і декілька музичних композицій. Вперше в радянському фільмі використана комп'ютерна мультиплікація. ЗмістДія відбувається в Одесі, влітку 1988 року. Саша повертається додому з армії. Біля універмагу він зупиняється поряд з дитиною, яка плаче через іграшку. Саша помічає таку іграшку (мавпу) в руках дівчини (Олени), яка проходить повз нього і жартуючи просить віддати її для дитини. В Олени така ж сумка, як і в Саші, вона ставить її поруч із Сашиною. З магазину виходить мама дитини з іграшкою і все вирішується саме собою. Олена сідає в автобус, який їй потрібний. Саша відкриває сумку і помічає, що вона не його. Доганяючи автобус він стає винуватцем аварії. Машина встигла повернути різко вправо і врізалась в дерево. В результаті водій попав в лікарню, а машина потребує капітального ремонту. Ілля Петрович, водій, виявився письменником-драматургом, який вже довгий час працює над розробкою сценарію деякої реклами. Звичайно, Саша готовий оплатити йому ремонт машини, але Ілля Петрович пропонує йому «угоду» — він не бере від Саші грошей на ремонт машини, а той повинен доповідати Іллі Петровичу про розвиток його відносин з Оленою, які Ілля Петрович хоче взяти за основу сценарію. Ось вони обоє і думають, в голові прокручуючи можливі варіанти, але жоден з них не є оригінальним. І додумались вони до того, що для сценарію потрібна Дівчина. Саме та, з якою Саша «помінявся сумками». Відшукати її Саші було не легко. В сценарії Іллі Петровича Саша і Лєна повинні були зобразити «молодят». Сфотографувалися вони разом, і по ходу справи Саша почав «плутати сцену і життя», а у неї ж весілля через тиждень! Раптом приходить наречений Лєни (Володя) від якого Саша ховається. Саша приходить до лікарні навідати Іллю Петровича, і показує фотографію йому, на що той відповідає: «Так це ж моя донька! Але ж у неї є наречений». «Так це ж те, що потрібно по сюжету» — відповідає Саша, «класичний варіант, любовний трикутник». І раптом до палати входить Даша — молодша сестра Лєни, Даша і виводить Сашу. В результаті Саша вирішує закохатися в Дашу. Гуляють вони разом, вулицями міста. А деколи і зустрічають один одного в найнесподіваніших місцях. Наприклад Саша, що працював маляром, після завершення фарбування фасаду другого поверху, не виходячи зі своєї будівельної люльки помітив Дашу. Потім він їй розповідав і переконував що його майбутнє навчання в Будівельному Інституті — перспективне. А Даша працює на пляжі, збираючи гроші за тапчанчики, і раптом на одному з тапчанів вона побачила Сашу.
Так що ні сценарію, ні сімейних планів, нічого серйозного не виходить, тим не менше залишається досить весело. Саша за свій рахунок ремонтує машину Іллі Петровича, а потім знову попадає з ним в таку ж історію. Даша, зникаю із поля зору Саші, і не зрозуміло, чи зустрілися вони знову, чи тільки згадують те, що було. Лєна і Володя знову зустрічаються. Так що все стало на свої місця. В ролях
У фільмі звучить вісім пісень, кожна з яких представлена як самостійний музичний кліп. Музика В'ячеслава Добриніна, музичне виконання — ансамбль «Весёлые ребята». Згодом, пісні стали популярними, і в кінці 1980-х займали найвищі сходинки хіт-парадів:
Цікаве
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
