|
Пригоди бравого вояка Швейка
«Пригоди бравого вояка Швейка» за іншим перекладом «Пригоди бравого вояки Швейка» (чеськ. Osudy dobrého vojáka Švejka za světové války) — незакінчений сатиричний роман чеського письменника Ярослава Гашека (1883–1923), що охоплює події в Австро-Угорщині напередодні й під час першої світової війни. В центрі твору — образ вояка Швейка, носія народного гумору, який зазнає численних комічних пригод. У творі з великою художньою силою виражено протест простої людини проти війни й насильства, через що він дуже актуальний насьогодні. Книга містить численні анекдоти, які розповідає Швейк, і які не мають прямого стосунку до сюжету. СюжетУ Празі в 1914 році торговець краденими псами Йозеф Швейк дізнається від хазяйки своєї квартири про вбивство ерцгерцога Австро-Угорщини в Сараєво. Після декількох різких висловлювань з цього приводу (він зокрема каже, що скоро почнеться війна) Швейка заарештовує співробітник державної поліції Бретшнайдер і запроторює до в'язниці. Швейк виявляє, що бути у в'язниці не так уже й погано. Його оглядають лікарі та, через його відповіді на запитання, визнають отупілим і кретином, хоча потім один лікар підозрює Швейка в ошуканстві. Швейк опиняється в божевільні, звідки невдовзі його викидають у зв'язку з початком Першої світової війни та призовом до війська. Опинившись на волі, Швейк виявляє такий ентузіазм щодо служби в війську, що ніхто не вірить в його щирі наміри. Бретшнайдер тим часом загризений швейковими собаками насмерть. Стверджуючи, що страждає на ревматизм, Швейк вимагає аби його довезли в інвалідному візку до місця призову в Празі. Його завзяття в бажанні бути солдатом стає місцевою сенсацією. Та скоро його визнають симулянтом і ухилянтом, за що запроторюють до в'язниці знову. Несподівано Швейк отримує посаду денщика капелана Отто Каца, котрий служить в глибокому тилу, в самій Празі. На цій службі Швейку трапляється встрягнути в пияцтво та суперечки про релігію. Кац програє Швейка в очко старшому лейтенанту Лукашу, чиїм денщиком Швейк і стає, і все-таки мусить вирушити на фронт через здійснене ним викрадення собаки командира полку. Лукаш прямує зі своїм марш-батальйоном у казарми в Чеських Будейовицях, у Південній Чехії, де готується до відправки на фронт. У поїзді Швейк дратує високопоставлених пасажирів і користується стоп-краном. За це його лишають на одній зі станцій, на радість Лукаша. Один добродій платить штраф за Швейка та дає йому грошей на дорогу, та Швейк пропиває їх. Спізнившись на всі потяги, Швейк іде на фронт пішки навколо Південної Богемії в марних спробах знайти Будейовіци. В дорозі його заарештовують як можливого російського шпигуна та дезертира. Сам Швейк усі звинувачення заперечує. Його з конвоєм супроводжують до його полку, де зникнення Швейка стало неабиякою проблемою для Лукаша через обжерливість нового денщика. Швейк опиняється на гауптвахті з інакодумцем Мареком. Невдовзі полк перекидають до Брук-ан-дер-Лейта, міста на кордоні між Австрією та Угорщиною. Тут Швейка знову заарештовують, цього разу за сварку за участю поважного угорського громадянина та участь у вуличній бійці, що сталася через любовний лист Лукаша. Його також підвищують до посильного. Швейку доводиться взяти участь у розшифровці таємних польських повідомлень, але він плутає томи книги, що слугує ключем. Італія вступає у війну, тому від'їзд солдатів затягується. Солдати вирушають до Галичини та Східного фронту. Поруч із лінією фронту Швейк плутає напрямок руху та знаходить покинуту російську форму. Через це свої ж сприймають його за росіянина та беруть у полон. Швейка призначають старшим над полоненими, а потім підозрюють у зраді. Заледве уникнувши страти завдяки телеграмі зі штабу, йому вдається повернутися до свого підрозділу. Тут роман обривається, оскільки автор помер від тяжкої алкогольної інтоксикації, не дописавши його. Ярослав Гашек про Швейка
Шляхами бравого вояка Швейка Загальний маршрутНа території Чехії, Австрії, Угорщини, Словаччини та Польщі функціонує міжнародний туристичний маршрут «Шляхами бравого солдата Швейка», що відповідає переміщенням головного героя твору Гашека та заснований на мандрівках самого автора за Першої світової війни. Значна частина книжкового шляху проходила також через теперішню територію Львівської області[1]. У Польщі, у місті Перемишлі, Швейка увічнено в образі бронзового пам'ятника. Саме у Перемишлі він кілька діб відсидів у в'язниці, а заарештували його поблизу Фельштина (тепер Скелівка Самбірського району) на Львівщині[2]. Галицькі шляхи Швейка Бравий вояк Швейк по дорозі на фронт побував у Львові і останні його пригоди відбувалися на Львівщині. 90-річчя описаних Гашеком подій було відзначено в 2004 році відкриттям туристичного маршруту «Слідами бравого вояка Швейка», який проліг від кордону з Польщею через Добромиль, Хирів, Нижанковичі аж у напрямку Сокаля[2][3]. До Львова він прибув 20 серпня 1915 після звільнення з австрійського полону, до якого Швейк потрапив біля Добромиля. Зі Львова поїздом солдат дістався до станції Жовтанці (Львівського району). Через те, що під час роботи над романом Ярослав Гашек користувався австрійською картою, там фігурує німецька назва Золтанець. Це й збиває з пантелику багатьох читачів, бо створюється враження, що дія відбувається у вигаданому населеному пункті[4]. Шлях Швейка Галичиною пролягав таким маршрутом[4]:  .jpg)
2. Того ж дня під конвоєм Швейка доставляють у Хирів, де він і ночує, як сказано у романі в «класній кімнаті». З великою долею ймовірності можна судити, що Швейк ночував в приміщенні єзуїтського конвікту, будівля якого збереглася й досі. 3. Наступного дня Швейка доставляють у Добромиль в етапне управління. Місцезнаходження етапного управління у Добромилі встановити не вдалося. 4. У колоні російських полонених Швейка етапують до Перемишля. Польські краєзнавці достатньо впевнено визначають форт Перемишльської фортеці, де він перебував, однак невідоме місце його ув'язнення, після того як його почали вважати зрадником Найяснішого Цісаря. 5. Чудом уникнувши страти, Швейк під конвоєм прибуває до с. Воютичі (у романі — Вояличі), де одержує нову форму, гроші та проїзний квиток через Львів до станції Жовтанці (у романі — Золтанець). 6. У Львові Швейк пересідає на поїзд по лінії Львів—Кам'янка-Струмилова (Кам'янка-Бузька). У тексті «Пригод» опису перебування Швейка у Львові немає. Але принаймні на залізничному вокзалі він не міг не бути. 7. Швейк прибуває на станцію Жовтанці, де і має миле спілкування зі станційними чинами. 8. Із Жовтанців бравий вояк дістається до села Велике Колодно (у романі — Климонтів). Саме тут, через смерть Ярослава Гашека, закінчується шлях Йозефа Швейка. В метушні і хаосі того часу Ярослав Гашек зумів вивчити національні і побутові реалії тогочасної Галичини, і через вісім років описав у своєму романі. Тут йому допоміг великий довоєнний досвід і хист журналіста. У творі Ярослава Гашека звучать нотки співчуття до українців Галичини[4]. Екранізації
Видання українськоюІсторія українських перекладівІсторія українських перекладів «Пригод бравого вояки Швейка» Ярослава Гашека фрагментарно почалася ще від 20-х років XX століття. А вже в 30-х роках повний переклад з'явився чотирма частинами у Львові. Перша частина в перекладі Олександра Залужного (псевдонім Юрія Шкрумеляка) вийшла в ілюстрованому видавництві «Луна» у 1930 році, а всі решта — в перекладі Миколи Зорко (псевдонім Миколи Топольницького) в бібліотеці «Воєнні спомини», відповідно у 1930, 1932 та у 1936 роках. Микола Зорко додав місцевої вимови: «Дуб зверещав на Швейка: — чого витріщуєш на мене сліпаки мов теля на красу спідницю? Четверта частина була доповнена продовженням «Пригоди бравого вояки Швейка в російському полоні» Карела Ванєка в перекладі того ж таки Миколи Зорка. Перша частина з цієї перекладацької тетралогії була передрукована Юрієм Шкрумеляком у 1956 році у Нью-Йорку[5]. Майже синхронно з'явилися і дві перші частини «Швейка» в перекладі Е. Двоя за редакцією А. Березинського — перша в Харкові в Державному видавництві України (1930), а друга — в Києві у видавництві «Література і мистецтво» (1932). У цьому проекті планувалося опублікувати продовження К. Ванєка, проте йому не судилося здійснитися. На відміну від цих видань, переклад Степана Масляка[6], вперше опублікований у Києві 1958 року видавництвом «Радянський письменник», потім перевидавався за різними редакціями. Першу авторську редакцію перекладу здійснив Г. Кочур ще у 1966 році для видавництва «Дніпро». Це ж видавництво випустило перевидання цього перекладу (вже в іншій редакції), зокрема, в серії «Вершини світового письменства» (1970) та в двотомнику творів Я. Гашека (1983). Ці та інші редакції тексту перекладу С. Масляка містили різні додатки та вилучення. Твори Гашека українською мовою перекладали багато відомих українських літераторів: Степан Масляк, Олександр Залужний, Микола Зорко, Остап Вишня , Юрій Лісняк, Ольга Паламарчук, Ольга Лєнік, Г. Паніко, Е. Двой та інші[7]. Список українських виданьПовні переклади1) Переклад Олекси Залужного та Миколи Зорка:
2) Переклад Степана Масляка:
Часткові/скорочені переклади1) Переклад Е. Двоя:
2) Переклад Георгій Ликов (скорочено):
Див. такожПримітки
Посилання Вікіцитати містять висловлювання на тему: Пригоди бравого вояка Швейка  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пригоди бравого вояка Швейка
|
|||||||||||||||||||||||||
.jpg)
