Попит МаршаллаУ теорії споживання попит Маршалла або маршаллівський попит — кількість товару, який споживач придбає за заданих цін і доходу, розв'язуючи задачу максимізації корисності. Названий за іменем англійського математика Альфреда Маршалла, іноді його також називають вальрасівським попитом[1] (Леон Вальрас). На відміну від гіксівського попиту маршаллівський попит не є компенсованим. При зміні цін на товари в споживчому наборі зміну попиту на нього можна подати як суму ефектів доходу і заміщення відповідно до рівняння Слуцького. У випадку ж з компенсованим попитом (наприклад, за Гіксом) ефект доходу відсутній. Тому для маршаллівського попиту не завжди виконується закон попиту, тобто за зростання ціни попит на товар може також зростати. Прикладом такої ситуації є гіпотетичний товар Гіффена. На практиці товар Гіффена не зустрічається, тому зазвичай вважають, що закон виконується і для маршаллівського попиту. ВизначенняМаршаллівський попит є розв'язком задачі максимізації корисності: де — дохід агента, — функція корисності, — ціна, — маршаллівський попит. Якщо неперервна, дохід і ціни додатні, то згідно з теоремою Веєрштрасса розв'язок задачі існує. При цьому функцію називають непрямою функцією корисності. Властивості маршаллівського попиту
Див. такожПримітки
Література
|