Помісна церкваПомісна церква — релігійна громада православних християн в конкретній місцевості що очолювана найвищим єпископом із титулом патріарха, митрополита чи архієпископа. Окрема церква на певній території що зазвичай збігається із територіальними межами певної держави. Список православних помісних церков зазначений у спеціальному списку — диптиху, який зачитується предстоятелем помісної церкви на кожній літургії. Термін православної еклезіології (вчення про церкву). Вживається також і в інших значеннях. У православ'їУ православній еклезіології поняття використовується стосовно окремої (партикулярної) церкви на певній обмеженій території (провінції, держави, краю) на противагу поняттю кафолічної (вселенської) церкви. Під помісною церквою зазвичай мається на увазі автокефальна, автономна або самоврядна (напівавтономна) церква на певній території що зазвичай збігається із територіальними межами певної держави. Адміністративний поділ Вселенської церкви здійснюється за територіальним, а не національним принципом. За нормальних умов православні християни будь-якої національності, що проживають в одному місці, складають одну парафію і опікаються одним єпархіальним єпископом, оскільки, за словами апостола Павла, у Христі «немає ні Елліна, ні Юдея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, скіфа, раба, вільного» (Кол. 3:11). У своєму територіальному розмежуванні помісні Церкви зазвичай узгоджуються з політико-адміністративним поділом, з державними та адміністративними кордонами[1]. Втім, часто надається перевага традиційним історичним межам Церкви. Наприклад, Константинопольский патріархат включає більшу частину Туреччини і невелику частину Греції (Афон, Патмос, ряд островів і невеликих територій); Антіохійський патріархат включає цілий ряд незалежних держав: Ліван, Сирію, Ірак, Іран, Саудівську Аравію та інші держави Аравійського півострову; Александрійський патріархат включає цілий континент — Африку; Єрусалимський патріархат включає Ізраїль, Палестину, Синайський півострів у Єгипті та Йорданію; Московський патріархат включає майже всі незалежні країни колишнього СРСР, а також претендує на територію Японії і Китаю тощо. На статус і визнання як Помісної Церкви претендує як автокефальна Православна церква України, так і самоврядна УПЦ Московського патріархату. Сучасні православні богослови, як митрополит Йоан (Зізіулас), архієпископ Василій (Кривошеїн) та інші, свідчать, що помісна церква є не просто частиною Кафоличної Вселенської церкви, а і її повним виявом. Всезагальним незменшеним виявом у певному конкретному місці. Помісна церква є Кафолічною Церквою на певній території, тотожна Кафолічній церкві, яка існує лише в її помісних виявах, але в той же час і не тотожна Кафолічній церкві, відмінна від неї. Цей антиномічний парадокс споріднений з сутністю Святої Трійці, аналогічний їй. Життя Церкви є відображенням Троїчного Божественного Життя, але слід враховувати ту важливу обставину, що Божественне Життя троїчне, а помісних Церков не три, а багато. Хоча Божественні Особи — Отець, Син і Святий Дух — не є частинами Пресвятої Трійці, але в кожному з Них все Божество повністю виявлено, так що кожна Божественна Особа є істинним Богом, втім не можна сказати, що кожна особа є Пресвята Трійця або тотожна Їй. Подібним чином повнота Кафолічної Церкви виявлена у кожній помісній Церкві, котрі не є «частинами» Вселенської, але не можуть водночас бути просто отожнені з нею.[2]
Інші значенняУ церковній, навколоцерковній та світській літературі і публіцистиці також можна зустріти вживання терміна в таких значеннях:
У протестантствіУ деяких протестантів терміном «помісна церква» позначають групу віруючих, що відвідують помісне релігійне зібрання (дім молитви) та є членами церкви. Часто використовується термін конгрегація. Див. також
Джерела
Посилання
Сайти
|