|
Політика Бутану
Королівство Бутан — конституційна монархія. Правляча династія, яка прийшла до влади в 1907 році, встановила абсолютну монархію. З 1950 року королі поступово проводили курс демократизації суспільства[1]. У Бутані главою держави є король. Виконавчу владу здійснює уряд Бутану, очолюваний прем'єр-міністром. Законодавча влада належить двопалатному парламенту: верхня палата — Національна рада і нижня палата — Національна асамблея. 22 квітня 2007 року був опублікований королівський указ, який, напередодні виборів до Національної ради, скасовував заборону на політичні партії[2]. У 2008 році в Бутані була прийнята перша сучасна конституція. СуверенітетУ мешканців Бутану історично ніколи не було сумнівів щодо їх національного суверенітету. Бутан ніколи не був колонізований. Однак геополітичні інтереси Бутану завжди були тісно пов'язані з Індією, а до цього з Британією. Бутан розглядався як сюзерен Британії, створений під час її колоніальної історії. Зовнішня та оборонна політика проводилася відповідно до договору з Британією від 1910 року. Бутан не накладав на себе істотних зобов'язань. Однак наслідком договору стала самоізоляція країни. У 1949 році, після здобуття Індією незалежності, Бутан та Індія підписали договір, за яким Індія погодилася не втручатися у внутрішні справи Бутану, а Бутан погодився «керуватися порадами уряду Індії у зовнішніх відносинах» (стаття 2). Договором також були передбачені вільна торгівля і видача злочинців між двома країнами[3]. Хоча основні міжнародні відносини Бутану пов'язані з Індією, він у той же час прагне затвердити свій суверенітет, не втрачаючи гарних відносин з Індією. У статті 2 договору 1949 року не приділялась увага іншим зовнішньополітичним зв'язкам Бутану і його спробам демаркації кордону з Китаєм. У лютому 2007 року індо-бутанський договір про дружбу був істотно переглянутий, були усунуті всі сумніви про суверенітет і незалежність Бутану[4]. Органи владиЗгідно з конституцією Бутану влада складається з трьох основних органів — виконавчої, законодавчої і судової, крім цього існує неполітична Комісія у справах монастирів (Dratshang Lhentshog) школи Друкпа Каг'ю. Світська і релігійна влада в країні єдині і виражені в особі Друк Г'ялпо (короля Бутану)[5]. Поділ світської влади не є абсолютним. Є також багато незалежних комісій, агентств та інституцій, які працюють за межами цих органів, таких як Королівське валютне управління Бутану і виборча комісія. Є також установи, членами яких є представники більш ніж одного органу влади, такі як суди. Деякі міністерства в уряді, такі як Міністерство внутрішніх справ і культури, делегують повноваження у допоміжні департаменти[5]. Контроль над законодавчою владою переданий місцевим органам влади[6]. Виконавча влада
Главою держави є Друк Г'ялпо («Драконовий Король»). Хоча його титул є спадковим, він повинен піти на пенсію по досягненню 65-річного віку, він також може бути відправлений у відставку консенсусом з 2/3 голосів членів парламенту[5]. До 2008 року існував аналогічний процес зречення відповідно до якого короля могла право змусити відректися від престолу однопалатна Національна асамблея (Цогду). Дже Кхемпо є вищим релігійним ієрархом Бутану і главою Комісії у справах монастирів (Dratshang Lhentshog)[5]. Він вважається найближчим і найавторитетнішим радником короля Бутану. 71-м і нинішнім Дже Кхемпо є Трулку Джігме Чхоеда. Главою уряду Бутану є прем'єр-міністр. Прем'єр-міністр призначається партією, що отримала більшість місць у Національній асамблеї. У 1998 році виконавчі повноваження короля були передані уряду. Кандидати в міністри обираються Національною асамблеєю на п'ятирічний термін з членів законодавчих зборів. Уряд очолюється прем'єр-міністром. Прем'єр-міністр переобирається щорічно з п'яти кандидатів, які наберуть найбільшу кількість голосів. У 2005 році в проєкт Конституції Бутану було включено положення про двопартійну демократичну систему, яке було прийнято через чотири роки[7]. Раніше кандидатів у міністри висував король, а обирала Національна асамблея на п'ятирічний термін. Існувала також Королівська консультативна рада, члени якої призначалися королем. Законодавча влада Згідно з Конституцією 2008 року, законодавчу владу обирають на загальних виборах. Бутанський парламент двопалатний, складається з Національної ради (верхня палата) і Національної асамблеї (нижня палата). До 2008 року законодавчою владою Бутану був однопалатний Цогду. У ньому було 150 депутатів, які обиралися на трирічний термін по одномандатних округах, 34 призначених депутатів і 10 членів від буддійських ченців. Відмінною особливістю виборчого права того часу було те, що один голос мала не окрема людина, а родина. Політичні партії і вибори
У Бутані за політичними партіями, виборами і референдумами спостерігає виборча комісія, незалежний урядовий контрольний орган[5]. Кандидати повинні бути неупередженими, проте політичні партії можуть різко критикувати кандидатів на місця в Національній асамблеї. Партія, що отримала більшість місць, призначає прем'єр-міністра[5]. Першим і нинішнім прем'єр-міністром Бутану є Джігме Тінлей, який очолює Партію миру і процвітання. Впливовими політичними групами є буддійське духівництво; етнічні непальські організації, які проводять військові антиурядові компанії; індійське співтовариство торговців і Об'єднаний фронт за демократію у вигнанні. Судова владаПравова система Бутану заснована на законах, прийнятих Шабдрунгом Нгаванг Намґ'ялом в XVII столітті під впливом англо-індійського загального права. Згідно з конституцією 2008 року, судова влада складається з Верховного суду, Вищого суду і двадцяти судів дзонгхагів . Додатково, суди дунгхагів є судами першої інстанції. Вищий суд є судом першої апеляції, а Верховний суд є судом вищої інстанції. Верховний суд також має первісну юрисдикцію над конституційними питаннями і питаннями державного значення, переданими на розгляд королю. Судді Верховного та Вищого судів призначаються королем[5]. До 2008 року в Бутані остаточною апеляційною інстанцією був король, а місцеві суди розглядали тільки незначні злочини[8]. Королівський Вищий суд був вищою судовою інстанцією в країні і володів первісною юрисдикцією у двадцяти дзонгхагах. Судді призначалися королем і могли бути відкликані в будь-який час. Правова системаСистема кримінального правосуддя полягає в судовому розгляді колегією суддів. Прокурор прагне отримати визнання провини з обвинувачених. Якщо це відбудеться швидко, вирок може бути м'яким. Якщо провина очевидна, але обвинувачений відмовляється визнати це, вирок може бути, відповідно, важче. Судді можуть припинити справу через відсутність доказів у будь-який час. Нинішнє законодавство більш жорстко вимагає необхідності доказів провини, забезпечуючи захист від тривіального або помилкового звинувачення. Обвинувачені в дрібних кримінальних злочинах можуть бути судимі окружним суддею (Dzongkhag Court[en]). В Бутані не діють рекомендації Міжнародного суду ООН. Адміністративно-територіальний поділБутан розділений на 20 районів (дзонгхагів): Бумтанг, Вангді-Пходранг, Гаса, Дагана, Жемганг, Лхунце, Монгар, Паро, Пемагацел, Пунакха, Самдруп-Джонгхар, Самце, Сарпанг, Тронгса, Трашіганг, Трашіянгце, Тхімпху, Хаа, Ціранг, Чукха. Участь у міжнародних організаціяхБутан є членом організацій: АзБР, Bay of Bengal Initiative for Multi-Sectoral Technical and Economic Cooperation, План Коломбо, United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific, ФАО, G-77, МБРР, ІКАО, МАР, Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку, МФК, МВФ, Intelsat, Інтерпол, МОК , МТС, Рух неприєднання, ОЗХО, СААРК, ООН, ЮНКТАД, ЮНЕСКО, ЮНІДО, ВПС, ВООЗ, ВОІВ, ВМО, Всесвітня туристична організація. Збереження традиційної культуриКодифікація бутанської культури сходить до Шабдрунга Нгаванг Намґ'яла, тибетського лами і воєначальника, що об'єднав Бутан в єдину національну державу в XVII столітті. Нгаванг Намґ'ял прагнув об'єднати країну не тільки політично, але й культурно. Він впровадив Дріглам Намжа — правила поведінки та етикету. Ці правила були покликані заохочувати прояв бутанської ідентичності. У 1960-х роках владою Бутану були введені 5-річні плани по збереженню і зміцненню національних традицій, оскільки значна частина населення Бутану, в основному молодь, зазнала впливу зовнішніх культур і течій. На цей період також припадає помітне збільшення іммігрантів з Непалу та Індії, більшість з яких осіли на півдні серед лхоцампа. До 1980-х років уряд зрозумів необхідність забезпечення домінування культури нгалоп. У 1989 році уряд рекомендував носіння одягу згідно з Дріглам Намжа. Всі громадяни були зобов'язані дотримуватися дрес-коду (ґхо і кіра) в громадських місцях в робочий час. Цей указ викликав обурення у індуїстів лхоцампа, які були проти носіння одягу нгалоп[9][10]. Але уряд не вважає за потрібне послаблювати вимоги, щоб не виникло проблем в демографічному та культурному плані. Через етнічну напруженість в таборах біженців в Непалі до 2008 року, за оцінками, налічувалось 107 000 біженців та осіб, які просять притулку, в основному лхоцампа[11]. На січень 2010 року, за оцінками, їх залишалося 90 078 осіб[12]. Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
