Пероннський договір

Пероннський договір 1641 р. про перехід Князя і Князівства Монако під протекторат Королівства Франції і Наварри. Підписаний в Перонні 14 вересня 1641 року королем Франції Людовіком XIII і князем Монако Оноре II Грімальді.

Згідно з договором, князь Монако ставав васалом короля Франції. У відповідь французький король який брав на себе зобов’язання захищати князя, його родину, привілеї і майно та повинен був виплачувати йому щорічно 74 тисяч ліврів. Ст. 6 договору передбачала, що князь є вільним і суверенним володарем Монако, Ментона і Рокебрюна. У Монако передбачалося розміщення постійного французького гарнізону з 500 вояків із фінансуванням з королівської скарбниці. Командування над ним повинен був здійснювати сам князь, а за його відсутності - призначений королем лейтенант. Іспанці тут же конфіскували Міланські і Неаполітанські володіння родини Грімальді^[1].

У відповідь на це Людовик подарува Оноре Грімальді титули пера та герцога де Валентінуа, а також графство Карладе. По суті Оноре поміняв один протекторат на інший. Оноре II був першим, хто став іменувати себе не «сеньйор», а «князь» Монако.

• Duursma, Jorri C. Fragmentation and the International Relations of Micro-states: Self-determination and Statehood. Cambridge * * University Press, 1996. ISBN 0-521-56360-7
• Кривонос Р.А. Князівство Монако в європейській системі міжнародних відносин [Електронний ресурс] // Міжнародні відносини. Серія «Політичні науки». – № 14. – 2017. – Режим доступу: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/3074 [Архівовано 31 серпня 2017 у Wayback Machine.].

Це незавершена стаття про міжнародні відносини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.