З античних часів територією степу, на якому розташувалося село, проходили шляхи міграції кочових племен, про що залишені пам'ятки у вигляді могил та поховань. На півдні села знаходиться відомий скіфськийкурган«Козел». Курган 14 метрів у висоту та приблизно 320 метрів у колі. Окрім того, на околицях села та за 0,2 — 6,2 кілометрів навкруги було 17 курганів висотою 0,5 — 8,4 метри. Козел — назва кургану (надмогильного пагорба) одного з членів родини царя Скіфії 2-ї половини 4 ст. до н. е. Пагорб розташований за 1 км на південь від с. Новоолександрівки. Досліджений 1865 році І. Є. Забєліним. Насип (заввишки 14 м) розкопано частково. Відкрита катакомба глибиною 9,6 м, по її кутах розміщено 4 камери. Поховання пограбоване, збереглося лише кілька золотих ґудзиків та одна пластинка з профільним зображенням голови Афіни Паллади в шоломі з маскою лева. На захід від катакомби знаходилися три ями, перекриті деревом. У них були покладені 11 коней в бронзових і срібних вуздечкових оздобах. У трьох з них були золоті окуття сідел, у двох — бронзові нагрудні прикраси. Біля коней поховано двох конюхів, їхні могили були перекриті дошками, розписаними червоною та блакитною фарбами.[1]
Засноване село переселенцями з Чернігівської губернії, які 1822 року заселяли таврійські степи. З Чернігівської губернії в таврійські степи прибуло 40 сімей, які очолював Матвій Каміньков. Землевпорядник Олександров виділив переселенцям земельні наділи.
В 1864 р. громада села збудувала церковно-приходську школу. Нині в цьому приміщені розміщені шкільні майстерні. Школа мала два приміщення, які мали назву Батурівська та Хохлацька школи. Будівництво типового приміщення школи було розпочате в 1967 році та закінчилося через рік. У 1982 році було побудовано корпус школи для 1-4 класів.[2]
Станом на 1886 рік в селі, що належало до Нижньо-Сірогозької волості мешкало 1963 особи, налічувалось 328 дворів, існували православна церква, школа, 3 лавки, щосереди відбувався базар.[3] На мапах «Шуберта — Тучкова» 1868 року село позначено як «Ново-Александровка», з 215 дворами.[4]
Станом на 1945 р. в селі діяли колгоспи: ім. Сталіна, «Трудовик» (голова — Лапін), «Шлях хлібороба», «Правда». Пізніш вони були перетворені в єдиний колгосп «Дружба». За колгоспом «Дружба», центральна садиба якого міститься у Новоолександрівці, було закріплено 8586 га сільгоспугідь, з яких 7709 га орної землі, у тому числі 345 га зрошуваної. 677 га займали пасовища, 50 га — баштанні культури. Колгоспне господарство було зернового та м'ясо-молочного напрямку, спеціалізувалося на вирощуванні свійських птахів, а саме виробництві качиного м'яса[6]. В кінці 1990-х років, у зв'язку з розпаюванням земель та майна, колгосп «Дружба» припинив своє існування. На його землях утворилися аграрні та фермерські господарства.
12 червня2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Нижньосірогозької селищної громади[7].
На разі в селі працюють: ТОВ «Дружба-5». Фермерські господарства: «Південне», «Сатурн», Буйна, Романівське, Віка, «Вега», «Глорія», «Дар», Олена, Ольга, «Сад», «Старт», «Явір», «Форум», «Селена», «Таймир», інші ФГ Лівенцево, Скіфія,. КСГП «Дружба», «Хлібороб», «Карина».
Сільське комунальне підприємство «Надія» обслуговує артезіанську свердловину та водогін довжиною 12 км, який забезпечує водою жителів села. Є загальноосвітня школа[12][13] та дошкільний заклад «Малятко».
При сільському будиноку культури діє бібліотека-філія, ансамбль «Степовичка».
В селі існує релігійна громада парафії на честь святителя Василія Великого Новокаховської Єпархії Української Православної церкви.
Люди
с. Новоолександрівка, с. Покровка 1886 рік.
Матері-героїні: Бондаренко В. К., Мудра Г. М.
В селі Новоолександрівка є шанована всіма жителями, добре відома педагогічній громадськості району та області вчительська родина Камінькових, яка багато зробила для розвитку освіти в цьому регіоні. Яскравим представником цієї вчительської династії є Каміньков Петро Севастянович (1930—2022), який її й започаткував.
↑Козел. Енциклопедія історії України. Архів оригіналу за 24 березня 2018. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
↑Каміньков Петро (01.09.2017). Село, школа, люди. Газета "Червоний промінь".
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
1. Історія міст і сіл Української РСР [Текст] : в 26 т. [Том 22]: Херсонська область / гол. редкол.: П. Т. Тронько; редкол. тома: О. Е. Касьяненко [та ін.]. - К. : Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. - С. 501. Том 22. [Архівовано 16 січня 2018 у Wayback Machine.]
2. Хроніка визволення Херсонщини. 26 жовтня 1943 — 12 квітня 1944 : зб. док. / упоряд.: І. Лопушинська, І. Сінкевич, О. І. Шинкаренко. — Херсон: Айлант, 2015. — С. 103.
