Нижні країни

Нижні Землі (нід. de Lage Landen), Нижні Країни (англ. Low Countries, фр. les Pays-Bas) або Нідерланди (нід. de Nederlanden) — історичні землі в дельтах Рейну, Шельди та Маасу, які охоплювали територію сучасних Нідерландів, Бельгії, Люксембургу і, частково, Франції та Німеччини. Термін здебільшого застосовується щодо історії пізнього Середньовіччя і початкового періоду нової історії, коли формувалися централізовані держави, а влада належала спадковій знаті. Українською — Низ, Пониззя, Низоземщина^{[джерело?]}.

Історія Нижніх Земель п о р
Австразія				Фризьке королівство бл. 600–734
Каролінзька імперія (800–843)
	Фландрське графство IX століття – 1384	Лотаринзьке королівство, потім Нижнє Лотаринзьке герцогство 855–954–977 рр.
Льєзьке єпископство-князівство + Князівство Stavelot- Malmedy + Буйонське герцогство X століття – 1795		Інші феодальні держави	Люксембурзьке графство 963–1384	X–XIV століття
	Бургундські Нідерланди		Люксембурзьке герцогство 1384–1443	1384–1482
	Габсбурзькі Нідерланди 1482–1795 (Сімнадцять провінцій, Бургундський округ)
	Іспанські (Південні) Нідерланди 1549–1713
				Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів 1581–1795
	Австрійські Нідерланди 1713–95
Льєзьке єпископство (революція) 1789–92	Бельгійські сполучені штати 1790
Перша французька республіка 1795–1804				Батавська республіка 1795–1806
Перша Французька імперія 1804–15
				Голландське королівство 1806–10
Об'єднане королівство Нідерландів (з 1815 року)
Королівство Бельгія з 1830 року			Люксембург з 1839 року	Нідерланди

Після розпаду Серединного королівства у його північній частині утворилася Нижня Лотарингія. Коли ця держава припинила існування, регіон потрапив пів владу могутніх сусідів, спочатку в Бургундські Нідерланди, а відтак у Габсбурзькі Нідерланди. Область називали також до 1581 Сімнадцятьма провінціями. Пізніше її південна частина отримала назви Іспанських Нідерландів та Австрійських Нідерландів. У північній частині регіону утворилася Нідерландська республіка. Двічі землі регіону об'єднувалися в єдину державу: Сімнадцять провінцій у XVI ст. та Об'єднане королівство Нідерландів у XIX ст.

Щодо сучасних держав Бенілюксу термін Нижні країни не вживається, оскільки історичний регіон дещо ширший.

У XI ст. на території регіону почали швидко зростати міста, й він став нарівні з північною Італією областю з найвищою густотою населення в Європі.

Попри різноманітність регіону, йому були притаманні спільні риси. Держави регіону мали вихід до моря, і таким чином до торгівлі та риболовства. Більшість населення розмовляло середньовіковими діалектами нідерландської мови, хоча в деяких його частинах переважала французька або валлонська мова.

Характерною особливістю була слабка, ледь не номінальна залежність від феодалів. Містами управляли цехи та міські ради, а їхні відносини з королями і герцогами регулювалися строгими кодексами прав, які детально описували, що може й чого не може вимагати правитель.

Весь регіон був одним із найрозвинутіших в економічному сенсі в Європі поряд із італійськими містами державами Венецією та Генуєю. Його сила опиралася на торгівлю й виробництво, а тому в регіоні створювалися найсприятливіші умови для вільного потоку товарів^[1].

• Брабант
• Гельдерн
• Лімбург
• Люксембург

• Arblaster, P. A History of the Low Countries. New York: Palgrave Macmillan, 2006.
• History of the Low Countries. eds. by J. Blom and E. Lamberts. 1999.
• Kossmann-Putto J. A.; E. H. Kossmann. The Low Countries: History of the Northern and Southern Netherlands. 1987.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нижні країни