Нагоя

Наґоя
Прапор
35°10′53″ пн. ш. 136°54′22″ сх. д.H G O
Країна	Японія
Регіон	Чюбу, Східномор'я
Префектура	Айті
Код	23100-2
Площа	326,43 км²[1] (є невизначені кордони)
Населення	2 266 249 осіб (Станом на 1 серпня 2011)
Густота	6940 осіб/км²
Зв'язок	Офіційна сторінка
Карти: Інститут географії Японії • Google • Bing • Geohack • Yahoo • Navitime • Itsumo-Navi • Mapple
п о р • проєкт

Наґо́я (яп. 名古屋市, なごやし, МФА: [nagoja ɕi̥]^?) — місто в Японії, в префектурі Айті. Розташоване в західній частині префектури, на березі тихоокеанської затоки Ісе. Входить до списку міст державного значення Японії. Адміністративний центр префектури. Виникло на основі призамкового містечка 1610 року, столиці автономного уділу Оварі. В ранньому новому часі було резиденцією оварійських Токуґав, родичів японських сьоґунів. Отримало статус міста 1889 року. Площа становить 326,43 км². Станом на 1 серпня 2011 року населення складало 2 266 249 осіб, густота населення — 6940 осіб/км². Основою економіки є автомобілебудування, машинобудування, виробництво високоточної техніки, хімічна промисловість, харчова промисловість, комерція, туризм. Центр Нагойського промислового району. В місті розташовані Нагойський замок, синтоїстське святилище Ацута, Нагойський університет. За кількістю населення посідає 4 місце в країні після Токіо, Йокогами і Осаки. Батьківщина багатьох самурайських полководців, що стали загальнонаціональними героями, — Тойотомі Хідейосі, Като Кійомаси, Фукусіми Масанорі. Інша назва — Тюкьо́^[2].

Нагоя розташована у центральній частині острова Хонсю, у рівнині Міно-Оварі. Південь міста омивається водами затоки Ісе. Площа Нагої складає &&&&&&&&&&&&0326.0450000326,45 км².^[3]

Нагоєю протікають дві великі річки, скеровані на південь: Сьонай з півночі і Темпаку зі сходу. Обидві впадають у затоку Ісе. Також центром міста, з півночі на південь, несуться води каналу Хорікава, викопаного на початку 17 століття, у часи будівництва Нагойського замку.

Рельєф Нагої умовно поділяється на три зони: східні пагорби, центральне плато та алювіальні рівнини півночі, заходу і півдня.

До східної зони входять міські райони Моріяма, Тікуса, Мейто, Темпаку і Мідорі. Її найвищою точкою є гора Тоґоку (198,3 м), що розташована на північному сході. Для цієї зони характерні пагорби, висотою 50 — 100 м над рівнем моря, які з'єднані із горами Мікава. У цій місцевості, у 5 — 13 столітті, видобували якісну глину, утворену вивітрюванням гори СаНаге, і виготовляли першоякісну японську кераміку. З 20 століття східні райони міста були перетворені на житлово-освітні масиви.

Центральна зона складається з міських районів Нака, Хіґасі, Сьова і Мідзухо(瑞穂区、みずほく), а також частини районів Мінамі й Ацута. Висота плато, на якому вона розташована, становить 10 −15 м над рівнем моря і плавно понижається з півночі на південь. Це плато поділяється на менші плато — Нагоя, Ацута і Мідзухо — завдяки долинам, утвореними річками Ямадзакі, Сьодзін та іншими, що протікають його територією. На ньому також існують малі долини, утворені ерозією самого плато. Ця місцевість була заселененою ще з палеоліту, а у 4 — 8 століттях виходила південною стороною до лагуни Аюті, яка згадується у антології стародавньої японської поезії «Манйосю». До 18 століття у південному районі Ацута існували порти, але згодом прибрежні зони були рекультивовані і плато втратило вихід до моря. З 20 століття центральна зона використовується під житлові і комерційні райони.

Зона півночі, заходу і півдня Нагої включає міські райони Кіта, Нісі, Накамура, Накаґава і Мінато а також частини районів Мінамі й Ацута. Ці місцевості утворилися внаслідок нагромадження алювію в долинах річок і їхніх гирлах. Найнижча точка цієї зони дорівнює 1,73 м нижче рівня моря. Берегова лінія південних і західні районів склалася завдяки змінам клімату, зниженню рівня моря та рекультиваційним роботам. Хоча зона зазнає сильної шкоди від води тайфунів і повеней, вона є зручною для іригації і вирощування рису. Через це у стародавню і середньовічну епоху тут існували маєтки з назвами Адзікі («маєток дешевої їжі») та Томіта («маєток багатих полів»). З 2-ї половини 20 століття дана зона використовується під житлові масиви та промислові підприємства. Тут розміщено міський порт.

Клімат Нагої вважається помірним, але влітку середня вологість становить понад 70 %, що робить місто парким, а взимку з північного заходу дує сильний холодний вітер, перетворюючи префектурний центр на одне з найхолодніших місць регіону. У 2006 році середня температура повітря була зафіксована на позначці 15,9 °C, найвища — 37,5 °C, найнижча — −3,7 °C.^[3]

Нагоя знаходиться на шляху тайфунів, що проходять Японським архіпелагом. Проте з 1980-х років їх частота зменшилась. Найбільший тайфун пронісся над містом 26 вересня 1959 року, у результаті чого загинуло 1 851 осіб.^[3]

Людські поселення на території сучасної Нагої існували з часів палеоліту. Вже на початку 1 тисячоліття по Р. Х. ці райони були відносно густозаселеними. До 17 століття регіон сучасного міста складався з декільнох населених пунктів, найбільшим з яких було містечко Ацута. Воно виникло при однойменному синтоїстському святилищі, другим за величиною після імператорської святині в Ісе. На заході від цього містечка знаходився порт Кувана — важливий транспортний пункт на шляху з тогочасної японської столиці Кіото до східних провінцій країни.

1610 року сьоґун і об'єднувач Японії Токуґава Ієясу почав капітальне будівництво замку Нагоя на Нагойському плато і завершив його за два роки. Велика частина мешканців сусіднього містечка Кійосу переселилася під цей замок, давши початок призамковому поселенню, що розвилося у містечко Нагоя. Відтоді цей замок і містечко стали центром провінції Оварі і уділу Оварі-хан — головного володіння однієї з трьох бічних гілок сьоґунського роду Токуґава. До середини 19 століття Нагоя залишалася 4-м за величиною містом Японії після Едо, Осаки та Кіото.

1871 року, у результаті адміністративної реформи новгого уряду Мейдзі була утворена префектура Нагоя. Її поділили на 6 районів, першим з яких був район містечок Нагоя та Ацута. П'ять років по тому префектуру Нагоя перейменували у префектуру Айті, а ще за два роки містечко Нагоя стало самостійним адміністративним районом.

1 жовтня 1889 року містечко Нагоя отримало статус міста. На той час воно займало площу 3,34 км², на якій мешкало близько 150 700 жителів.

З кінця 19 — в 1-й половині 20 століття завдяки бурхливому розвитку світової економіки Нагоя перетворилася на великий торгово-промисловий центр Японії. 1937 року в місті було проведено Пантихоокеанську Мирну Виставку, на якій були представлені досягнення японського та загальноазійського господарства. Проте під час Другої світової війну поступальний розвиток Нагої зупинився — 1/4 міста згоріла дощенту від варварських бомбардувань авіації США^[6].

Після війни Нагою успішно відбудували. 1 вересня 1956 року її зарахували до міст державного значення Японії, а 1957 року пустили міське метро і з 1964 року — швидкісний потяг сінкансен. 1989 року, з нагоди сторіччя набуття Нагоєю статусу міста, тут була проведена Всесвітня виставка дизайну.

Нагоя поділяється на 16 міських районів:

1. ■ Ацута
2. ■ Кіта
3. ■ Мейто
4. ■ Мідорі
5. ■ Мінамі
6. ■ Мінато
7. ■ Мідзухо
8. ■ Моріяма
9. ■ Нака
10. ■ Накаґава
11. ■ Накамура
12. ■ Нісі
13. ■ Сьова
14. ■ Темпаку: Айкава (相川)
15. ■ Тікуса
16. ■ Хіґасі: Айой (相生町)

• Нагойський університет (головний кампус)
• Наґойський технічний університет
• Айтівський університет

• Міжнародний аеропорт Тюбу
• Комакі аеропорт

• Central Japan Railway Company

• Токайдо-сінкансен

• Метрополітен Наґої

	Святилище Ацута — найдавніша у місті синтоїстська святиня, будівництво якої, за легендами, датують 2 століттям по Р. Х. У ній вшановують КусаНагі-но-цуруґі — божественний меч, одну з трьох священних реліквій Імператора Японії.		Нагойський замок — один із символів Нагої. До появи хмарочосів блиск золотих прикрас його даху виднівся за десятки кілометрів від самого міста. Замок постраждав під час Другої світової війни, але був відновлений мешканцями Нагої.
	Осу Каннон — буддистський храм 12 століття секти Сінґон. Був знищений авіацією США у 1945 році, але відновлений у жителями 1970. Храм володіє найдавнішою копією японської стародавньої хроніки «Кодзікі».		Арако Каннон — буддистський храм 8 століття, що належить секті Тендай. Його пагода є найстарішою спородую на території міста. Храм містить багато творів Енку, видатного японського скульптора 17 століття.
	Місце битви при Окехадзама — один з найвідвідуваніших районів міста. У 1560 році вихідець з Нагої, Ода Нобунаґа, блискавичною атакою розбив чисельно переважаючу армію сусіда-агресора, прославивши себе на всю Японію.		Касадера Каннон — буддистський храм 8 століття секти Сінґон. Він постраждав під час релігійних реформ пеіоду Мейдзі. За переказами, паломництво закоханих чи наречених до цього храму дарує їм міцний союз.

• Будинок Тойота-Майніті
• Mode Gakuen Spiral Towers

• 
  Sakae
• 
  Sakae
• 
  Наґоя Порт
• 
  Наґоя Порт
• 
  Зоопарк & Ботанічний сад
• 
  Legoland Японія

Безпека

• У Нагої розташований регіональний штаб Управління морської безпеки Японії. Він забезпечує безпеку кордонів та територіальних вод Японії в районі префектур Ґіфу, Айті та Міє^[7].

Економіка

• 2005 — Всесвітня виставка Expo.

Засоби масової інфомації

• Головна телерадіомовна служба NHK в регіоні Тюбу.
• Дочірня компанія Інформаційного агентства Кьодо.

Спорт

• 1971 — Чемпіонат світу з настільного тенісу.
• 2026 - Олімпійська рада Азії

Міста-побратими

Нагоя підтримує дружні відносини із 5 містами світу:^[8]

• Лос-Анджелес, США (1959)
• Мехіко, Мексика (1978)
• Нанкін, КНР (1978)
• Сідней, Австралія (1980)
• Турин, Італія (2005)
• Реймс, Франція (2017)
• Тайчжун, Тайвань (2019)
• Ташкент, Узбекистан (2019)

Уродженці

• Андо Мікі — спортсменка, фігуристка.
• Асада Мао — спортсменка, фігуристка.
• Като Кійомаса — самурайський полководець.
• Кобаясі Макото — науковець, фізик, лауреат Нобелівської премії.
• Кодзука Такахіко — спортсмен, фігурист.
• Масакі Ямада - письменник — автор наукової фантастики, перекладач наукової фантастики.
• Масукава Тосіхіде — науковець, фізик, лауреат Нобелівської премії.
• Морі Сіґефумі — науковець, математик.
• Ода Нобунаґа — самурайський полководець, об'єднувач Японії.
• Сібата Кацуіе — самурайський полководець.
• Тойотомі Хідейосі — самурайський полководець, об'єднувач Японії.
• Тонеґава Сусуму — науковець, біолог, лауреат Нобелівської премії.
• Фукусіма Масанорі — самурайський полководець.
• Ямамото Байіцу — художник

Примітки

1. ↑ Інститут географії Японії. 2010.10.1
2. ↑ яп. 中京, ちゅうきょう, МФА: [t͡ɕuːkʲoː]. Означає «серединна столиця» між стародавньою столицею Кіото на заході та сучасною столицею Токіо на сході.
3. ↑ ^{а б в} Статистичні дані з сайту міста Нагоя. Архів оригіналу за 14 березня 2009. Процитовано 10 травня 2008.
4. ↑ Japan Meteorological Agency. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 12 січня 2017.
5. ↑ Japan Meteorological Agency. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 12 січня 2017.
6. ↑ Дані з сайту міста Нагоя. Архів оригіналу за 4 квітня 2009. Процитовано 10 травня 2008.
7. ↑ Офіційна сторінка Управління морської безпеки Японії. Архів оригіналу за 8 грудня 2006. Процитовано 24 вересня 2012.
8. ↑ Сайт міст-побратимів Нагої. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 10 травня 2008.

Джерела та література

• (яп.) Нагоя // Великий словник японських топонімів Кадокава. Префектура Айті (23). — Токіо: Кадокава Сьотен, 1989.

Нагоя // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нагоя

• (яп.) Офіційна сторінка міста Нагоя [Архівовано 19 квітня 2010 у Wayback Machine.]