Мурманська область

Мурманская область
Мурманская область
Прапор Мурманської області Герб Мурманської області Q4138471?
Країна	Росія
Фед. округ	Північно-Західний
Адмін. центр	Мурманськ
Глава	Чібіс Андрій Володимирович
Дата утворення	28 травня 1938
Оф. вебсайт	gov-murman.ru​(рос.)
Географія
Координати	68°02′00″ пн. ш. 34°34′00″ сх. д. / 68.033333333333° пн. ш. 34.566666666667° сх. д. / 68.033333333333; 34.566666666667
Площа	144 902 км² (29-а)
• внутр. вод	0,5 %
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність	753557(2018) (63-а) (2018)
Густота	5,20 осіб/км²
Оф. мови	російська
Економіка
Економ. район	Північний
Коди
ISO 3166-2	RU-MUR
ЗКАТО	47
Суб'єкта РФ	51
Телефонний	(+7)
Карти
Мурманська область у Вікісховищі

Му́рманська о́бласть (рос. Му́рманская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, розташована на північному заході Росії, утворено 28 травня 1938 року.

• Площа — 144,9 тис. км²
• Населення — 753.5 тис. осіб (2018). Густота населення: 5.20 осіб/км² (2018), питома вага міського населення: 92.3 % (2018)
• Адміністративний центр області — місто Мурманськ
• Входить до складу Північно-Західного федерального округу

Область розташована на Кольському півострові переважно за Північним полярним колом. На півдні вона межує з республікою Карелія, на заході з Норвегією і Фінляндією. Омивається Білим і Баренцевим морями.

На території Мурманської області розташовані Хібінські гори, куди щорічно з'їжджається безліч аматорів альпінізму.

Основні корисні копалини на території області — апатити (Хібінські родовища апатит-нефелінових руд). Практично всі апатити — коштовна сировина для фосфорних добрив — добуваються на території Мурманської області, нефелін використовується для вироблення глинозему — сировини для алюмінієвої промисловості. У другу чергу йдуть залізні (≈10 % російського видобутку) Оленєгорського й Ковдорського родовищ і мідно-нікелеві руди Печенгської і Мончегорської групи родовищ.

Також проводиться видобуток нафти на шельфі Баренцева моря, тут же розвідано одне з найбільших у світі газових — Штокмановське родовище. Розвідане Ловозерське родовище уранових руд. Величезні запаси торфу.

Численні родовища декоративно-будівельних каменів, розробляється Шонгуйське родовище декоративного діориту.

Клімат у південній частині помірно морський, у північній — субарктичний, сильно пом'якшений теплою течією Гольфстрим, це дозволяє здійснювати судноплавство цілий рік. Узимку характерна полярна ніч, улітку — полярний день.

У давнину Кольський півострів був увесь покритий льодовиком, потім льодовик зійшов, залишаючи на землі глибокі подряпини, тому в Мурманській області безліч річок (Варзуга, Умба, Ніва, Ворон'я, Кола, Тулома, найдовша — річка Поной(інші мови)) і озер (Умбозеро(інші мови), Ловозеро, найбільше за площею — Імандра). Запаси вод не обмежені прісними внутрішніми водоймами й морями, значні запаси вод і в підземних шарах.

Завдяки рельєфу й високій водозабезпеченості регіон має значний гідроелектропотенціал, що реалізується на 2000 роки до 3 млрд кВтч/рік.

У регіоні переважають, але не представляють на практиці цінності, підзолисті глєєві, підзолисті алювіально-гумусові й тундрово-глєєві ґрунти, на півдні області зустрічаються підзолисто-болотні, а на заході площі болотних ґрунтів.

Практично вся Мурманська область покрита тундрами й лісотундрами, лише на півдні області — північна тайга. Дерева на півночі області часто карликові (береза й осика), добре росте ялина, зустрічається сосна, тундри вистелені, як килимом, мохами й лишайниками, багато ягід: чорниця, морошка, буяхи, брусниця й журавлина. Значні запаси ділової деревини, їх величина надлишкова для регіону.

Тваринний світ досить бідний, причому водна фауна різноманітніша, ніж наземна. Зустрічаються лиси, куниці, горностаї, можна зустріти песця, вовка й бурого ведмедя, поширені лосі й північні олені, багато вивірок і лемінгів.

Із птахів тут можна зустріти білу куріпку, полярну сову, бувають тетеруки й глушці, у лісах живуть снігурі, синиці, омелюхи. Багато мартинів, крячків і іншого морського птаха.

У Мурманській області промишляють такі види риб, як тріска, морський окунь, палтус, зубатка, камбала, оселедець, у струмках водиться форель.

2018 року на території області створений національний парк Хібіни^[1].

• Населення: 753 557(2018)
  • Міське: 823 215 (92,2 %)
  • Сільське: 69 319 (7,8 %)
  • Чоловіків: 435 135 (48,8 %)
  • Жінок: 457 399 (51,2 %)
• Жінок на 1000 чоловіків: 1051
• Середній вік: 34,4 років
  • Міського населення: 35,0 років
  • Сільського населення: 27,9 років
  • Чоловіків: 31,1 років
  • Жінок: 38,2 років
• Число приватних домогосподарств: 349 135 (з 856 448 осіб)
  • У місті: 324 840 (з 796 490 осіб)
  • У сільській місцевості: 24 295 (з 59 958 осіб)

По оцінках на 2006 рік населення регіону становить 864 607 осіб, з них 74 284 — сільське й 790 323 — міське.

• Етнічний склад населення:

	перепис 1926	перепис 1939	перепис 1959	перепис 1970	перепис 1979	перепис 1989	перепис 2002	перепис 2010
Росіяни	16 719 (73,1 %)	244 693 (84,0 %)	484 199 (85,3 %)	676 319 (84,6 %)	819 492 (83,8 %)	965 727 (82,9 %)	760 862 (85,2 %)	642310 (80.75 %)
Українці	212 (0,9 %)	16 730 (5,7 %)	32 384 (5,7 %)	56 279 (7,0 %)	81 177 (8,3 %)	105 079(9,0 %)	56 845 (6,4 %)	34268 (4,31 %)
Білоруси	121 (0,5 %)	4039 (1,4 %)	19 996 (3,5 %)	29 449 (3,7 %)	34 330 (3,5 %)	38 794 (3,3 %)	20 335 (2,3 %)	12050 (1,51 %)
Татари	311 (1,4 %)	4446 (1,5 %)	5566 (1,0 %)	7521 (0,9 %)	9530 (1,0 %)	11 459 (1,0 %)	7944 (0,9 %)	5624 (0,71 %)
Саами	1708 (7,5 %)	1755 (0,6 %)	1687 (0,3 %)	1715 (0,2 %)	1565 (0,2 %)	1615 (0,1 %)	1769 (0,2 %)	1599 (0,2 %)
Фіни	1697 (7,4 %)	4317 (1,5 %)	1197 (0,2 %)	751 (0,1 %)	710 (0,1 %)	590 (0,05 %)	426 (0,05 %)	273 (0,03 %)
Карели	414 (1,8 %)	3804 (1,3 %)	3766 (0,7 %)	3577 (0,4 %)	3482 (0,4 %)	3505 (0,3 %)	2203 (0,2 %)	1376 (0,17 %)
Інші	1676 (7,3 %)	11 394 (3,9 %)	18 877 (3,3 %)	23 916 (3,0 %)	27 546 (2,8 %)	37 817 (3,2 %)	42 150 (4,7 %)	97909 (12,32)

• Апатити
• Відяєво
• Заозерськ
• Кіровськ
• Кандалакша
• Мончегорськ
• Мурманськ
• Оленєгорськ
• Островний
• Полярні Зорі
• Полярний
• Сєвєроморськ
• Скалістий
• Снєжногорськ

• Ковдорський район
• Кольський район
• Ловозерський район
• Печензький район
• Терський район

Добре розвинені рибна, гірничодобувна, хімічна промисловість і кольорова металургія.

Найбільші підприємства області:

• «Апатит» (Кіровськ) — виробництво апатитового концентрату
• «Кандалакшський алюмінієвий завод» (Кандалакша) — виробництво первинного алюмінію
• «Кольська гірничо-металургійна компанія» (Мончегорськ, Заполярний) — виробництво нікелю, рафінованої міді, сірчаної кислоти
• Оленєгорський ГЗК — виробництво залізорудної сировини
• «Мурманський траловий флот» (Мурманськ) — рибний промисел
• Печенганікель — гірничо-металургійний комбінат.

Електроенергією область забезпечують Кольська АЕС надлишкової потужності 1760 МВТ, Апатитська ТЕЦ (м. Апатити, 323 МВТ, 735 Гкал/година), Мурманська ТЕЦ (12 МВТ, 1 111 Гкал/годин) і ГЕС загальної потужності 1550 МВТ на річках Тулома (Нижнетуломська ГЕС і Верхнетуломська ГЕС), Ніва (ГЕС-І, ІІ й ІІІ), Паз (Пазські ГЕС), Ковда (Княжегубська ГЕС, Іовська ГЕС), Ворон'я (Серебрянські ГЕС), Теріберка (Теріберські ГЕС). У Мурманській області є унікальна електростанція: Кислогубська припливна електростанція, що робить електрику з енергії припливів і відпливів (єдина припливна електростанція в Росії).

Ще один унікальний об'єкт на території Мурманської області — Кольська надглибока шпара, її глибина перевищує 12 км.

Останнім часом набирає силу екологічний туризм, в основному це іноземні туристи, що бажають пожити в місцях, де не ступає нога людини (наприклад, турбаза поруч із Йоканьгою).

По території області проходять федеральна дорога М-18 "Кола" від Санкт-Петербурга через Петрозаводськ, Мурманськ до межі Норвегії від км 1068.

Усього по Мурманській області автошляхів загального користування налічується 2566 км, з них із твердим покриттям 2472 км (або 96,3 %) (у цілому по Росії 91,3 %), у тому числі: ІІ категорії (106 км), ІІІ категорії (628 км).

По забезпеченості автошляхами загального користування із твердим покриттям Мурманська область має показник 17,1 км на 1 тис. км².

З 145 сільських населених пунктів 106, або 73,1 %, мають зв'язок по шляхах із твердим покриттям з мережею автошляхів загального користування (по Росії в цілому — 66,1 %).

За період реалізації програми «Шляхи Росії» (2000—2004 рр.) у Мурманській області побудоване й реконструйовано 50,1 км федеральних і територіальних автошляхів і 453,7 погонних метрів мостових споруджень.

До 2005 року зв'язок між правим і лівим берегами Кольської затоки здійснювалася по мостах через річки Кола й Тулома.

Пущений у жовтні 2005 року мостовий перехід через Кольську затоку є вузловою ланкою, що забезпечують автотранспортний зв'язок районів Мурманської області й вихід до кордонів Скандинавських країн (Норвегія, Фінляндія) і значної частини області з Мурманськом.

Будівництво цього мостового переходу велося з 1992 року при участі на паях федерального бюджету. Довжина моста — 2500 метрів, кількість смуг руху — 4, проектно-кошторисна вартість об'єкта в цінах 2005 року — 2856,873 млн рублів.

Основний шлях — переважно одноколійна електрифікована Бєломорськ — Мурманськ з тепловозними гілками на Алакуртті, Ковдор, Ревда, Мончегорськ, Ваєнга, Нікель і Ліїнахамарі

• Уряд Мурманської області. Офіційний портал органів виконавчої влади [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• cgi-bin/allrussia/v3_index.pl?act=reg&id=51 Мурманська область у довіднику — каталозі «Уся Росія» [Архівовано 13 листопада 2007 у Wayback Machine.] (рос.)

Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Норвегія	Баренцеве море	Баренцеве море
Фінляндія		Біле море
	Республіка Карелія Біле море	Біле море