МозаїкаМоза́їка (фр. mosaïque, італ. mosaico, лат. musivum, букв. «присвячене музам»; грец. μοΰσα — «муза») — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів. Класифікація за технологіями і матеріалами
Матеріали для мозаїкВ різні часи для мозаїк використовували різні матеріали. Найпростіші — дрібні камінці та морська галька. Морська галькаКамінці для мозаїк могли різнитися за розміром, але помічено, що уніфікований розмір камінців надає широкі можливості для створення будь-яких складних орнаментів чи сюжетних композицій. Це помітили ще в добу Стародавньої Греції, де орнаментальні і сюжетні комозиції навіть в чорно-білому варіанті досягли довершеності і сприймались як досягнення в мистецтві. Довготривалість мозаїк рятує їх навіть у випадках війн чи природних лих. Від більшості античних споруд не збережено дахів і стін, але врятувались саме мозаїки на підлогах. Морська галька і експерименти з нею надали також і нову технічну можливість її створення. Так, в умовах спекотного тропічного клімату в Іспанії викладали підлоги і ділянки подвір'я морськими камінцями, тісно укладеними на ребро. Такі підлоги поливали водою, що зменшувало спеку. Природні каменіПриродні камені, подрібнені на необхідні уніфіковані частини, використовували, як в античності, так і нині. Серед них мармур, базальт, граніт тощо. Природні камені різного забарвлення помітно розширили кольорові гами мозаїк. На відміну від інших корисних копалин, природні камені мають значно більше поширення в земній корі, беручи безпосередню участь у її будові. СмальтиНовий щабель розвитку мозаїчного мистецтва пов'язаний з варкою скла і використанням смальт, штучних камінців зі скла з додачею солей і оксидів різних металів. Винахід смальти і удосконалення технології її виробництва значно розширив колористичні і технологічні можливості мозаїк. Ці особливості смальт цінувало християнство як можливості відтворити в мозаїчних картинах увесь арсенал, як реалістичних, так і уявних, символічних та вкрай умовних категорій і догматів (Св. Трійця, фаворське світло, серафими). Кераміка, порцеляна, металиУ XIX–XX ст. стрімкий розвиток хімії і керамічних виробництв додали до матеріалів мозаїки кераміку, порцеляну (в обмежених кількостях) і шліфовані метали. На базі Українського інституту Високомолекулярних сполук була розроблена мозаїка поліефірна, котра мала широку кольорову гаму, відрізнялась здатністю приймати будь-яку форму, характеризувалась високою стійкістю до природних і експлутаційних чинників. Серед новітніх матеріалів, запропонованих для мозаїк, — кольоровий керамограніт. Таким чином, особливості технології створення матеріалів для мозаїк помітно розвинулися, зберігши всі різновиди в практиці від античності до сьогодення. Давні часиДокладніше: Мозаїки з Делоса Докладніше: Мозаїка Александра Докладніше: Мозаїка Стародавнього Риму Докладніше: Мозаїки Києва Мистецтво мозаїки виникло в Античну епоху. Особливого розвитку дане мистецтво досягло у Стародавній Греції, де мозаїки набули широкого вжитку та часто застосовувались у благоустрої міст. Широко застосовувалася при оздобленні храмів, інших громадських будівель, у пізню Античність у приватних будинках. Особливого поширення мозаїка набула у Візантії. Прикладами художньої довершеності мозаїки середньовічного мистецтва на теренах України є мозаїчна підлога в Десятинній церкві (X ст.), настінні мозаїки в Софійському соборі (XI–XII ст.) у Києві.
Монументальна мозаїка в радянську епохуДокладніше: Мозаїки Києва Докладніше: Мозаїки на проспекті Перемоги Докладніше: Мозаїки Київського річкового вокзалу Докладніше: Мозаїки загальноосвітньої школи № 5 У радянські часи в виникла, так звана, «монументальна мозаїка» як окремий, самодостатній вид мистецтва.
Окремим напрямком використання техніки мозаїки в радянську епоху стало застосування її при художньому оформленні автобусних зупинок (див. Автобусні зупинки в Україні) Див. також
Джерела та література
Посилання
Примітки |