Станом на 1885 рік складалася з 20 поселень, 17 сільських громад. Населення — 8502 осіб (4164 чоловічої статі та 4338 — жіночої), 1013 дворових господарств[1].
Основні поселення
Межиріч — колишнє державне містечко за 45 верст від повітового міста, 588 осіб, 100 дворів; волосне правління; православна церква, костел, синагога, 3 єврейські молитовні будинки, богадільня, 107 лавок, базар, ярмарок. За ½ версти — цегельний завод. За 7 верст — німецька колонія Коловерська з молитовним будинком та школою. За 8 верст — паровий млин та лісопильний завод. За 8 верст — німецька колонія Залізницька з молитовним будинком та школою. За 12 верст — німецька колонія Користська з молитовним будинком, школою та вітряком.
Велика Клецька — колишнє державне село, 340 осіб, 63 двори, православна церква, школа, постоялий двір.
Городище — колишнє державне село, 395 осіб, 77 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
Даничів — колишнє власницьке село, 339 осіб, 62 двори, 2 православні церкви, школа, постоялий будинок.
Залізниця — колишнє власницьке село, 285 осіб, 49 дворів, школа, кузня, вітряк.
Застав'я — колишнє державне село, 262 особи, 45 дворів, православна церква, постоялий двір.
Коловерта — колишнє власницьке село, 293 особи, 52 двори, школа, постоялий будинок.
Копитів — колишнє власницьке село, 187 осіб, 29 дворів, школа, постоялий двір.
Користь — колишнє власницьке село, 705 осіб, 111 дворів, православна церква, школа, постоялий двір, постоялий будинок, водяний млин.
Мала Клецька — колишнє державне село, 55 осіб, 10 дворів, водяний млин, смоляний завод.
Самостріли — колишнє власницьке село, 612 осіб, 89 дворів, православна церква, поштова станція, постоялий двір, кузня.
Стовпин — колишнє державне село, 613 осіб, 105 дворів, православна церква, постоялий будинок, вітряк.
Топча — колишнє власницьке село, 215 осіб, 32 двори, школа, кузня.
Харалуг — колишнє державне і власницьке село, 317 осіб, 54 двори, школа, постоялий будинок.
Янівка — колишнє державне село, 421 особа, 74 двори, православна церква, школа, постоялий двір.
Після окупації Волині поляками волость називалася ґміна Мєндзижец, з 19 лютого 1921 р. у складі повіту входила до новоутвореного Волинського воєводства.
12 грудня 1933 р. до ґміни передано зі ґміни Гоща села Блудів і Бранів та колонії Блудів і Бранів[2].
Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 43 громад[3]:
Андрусіїв — село: Андрусіїв, хутори: I Андрусіїв, II Андрусіїв і Лиса-Гора;