Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Максимейко Юлія Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимейко.
Юлія Максимейко
Юлія Максимейко. Серпень 2015 року.
Ім'я при народженніЮлія Володимирівна Максимейко
Народилася5 жовтня 1988(1988-10-05) (36 років)
Харків
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьредагування, переклад із англійської
Alma materХарківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Мова творіворигінальні твори — українська, російська; переклади — українська
Роки активностіз 2002 року

Юлія Володимирівна Максимейко (нар. 5 жовтня 1988(19881005), Харків) — українська поетеса й перекладачка.

Біографія

Народилася другою дитиною після брата Артема (1976—2012) у сім'ї Володимира Ілліча (* 1949) та Лариси Сергіївни (* 1952) Максимейків. З 1995 по 2005 рік навчалась у Харківській спеціалізованій школі № 11, яку закінчила із золотою медаллю.

2005 року вступила на філологічний факультет іноземної філології Харківського державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (спеціальність — педагогіка і методика середньої освіти. англійська мова та література). На другому курсі (2006 рік) отримала нагороду «Золоте перо», як найактивніший дописувач університетської газети «Вчитель». Цього ж року отримувала Президентську стипендію. У 2010-му здобула диплом магістра з відзнакою.

В 2010—2011 роках Юлія Максимейко працювала вчителькою англійської мови в молодших класах Харківської спеціалізованої школи № 11. Співпрацювала з видавництвами «Треант» — 2008—2009 (перекладач), «Фоліо» — 2007—2013 (коректор, перекладач), «Віват» з 2013 року й дотепер, «КСД» — 2015 й дотепер, K-fund 2016—2017 й «Ранок» — 2017.

Юлія Максимейко проживає в Харкові. Одружена з Олексієм Барановим.

Творчість

Вперше опублікувалася 2001 року в журналі «Журавлик»[1]. 2002 року вийшла її перша збірка поезій «Кроки у мінорному мажорі». У 2006-му, 2010-му та 2014 роках опубліковано наступні збірки — «Вербарій», «Ціленеспрямованість» і «Линии». Друкувалася в антології харківських поетів «Парк горького періоду», журналі «Березіль», в альманахах «Левада», «Зав'язь», «Молода республіка поетів» і в газеті «Слобожанський край»[1].

Упорядниця антології «Вулична поезія» (Харків, 2015)[1], всі кошти від продажу якої спрямовувалися в благодійний фонд «Таблеточки».

Учасниця поетичних читань Форуму видавців у Львові (2017).

Учасниця фестивалів «Остання барикада», «Несумісна сумісність», «Йогансен-фест».

Переможниця конкурсу «Молоде вино» (2008)[2].

З 2005 року є членом журі семінару молодих поетів «Молода Слобожанщина».

Пройшла курс письменницької майстерності центру «Litosvita» восени 2016 року, а також курс художнього перекладу «Bartleby&Co». Відтоді вона лектор центру літературної освіти «Litosvita».

З 2005 року член Національної спілки письменників України.

З 2011 року перекладає з англійської українською мовою. Працює переважно в жанрі філософської лірики[1].

Твори

Збірки поезій

  • Кроки у мінорному мажорі. — Харків: Крок, 2002. — 28 с.
  • Ціленеспрямованість./ Поезії — Харків: Крок, 2006. — 48 с.
  • Вербарій. — Харків: Крок, 2011. — 64 с.
  • Линии. — Харьков: Майдан, 2014. — 80 с.

Антології

  • Третій міжнародний літературний фестиваль 15 Форум видавців у Львові. — Львів: ТзОВ «АзАрт», ГО «Форум видавців», 2008. — 306 с.
  • Четыре стороны ветра: антология сетевой поэзии. — Санкт-Петербург: Скифия, 2011. — 416 с.
  • Парк горького періоду. — Харків: Видавець Савчук О. О., 2013. — 140 с.
  • Перший конкурс «Міжнародна Слов'янська Поетична премія». — Х.:, 2014. — 148 с.
  • Вулична поезія. — Харків: Видавець Савчук О. О., 2015. — 132с.

Переклади

З англійської

  • Танки і бронетехніка. Ілюстрований атлас. — Х.: Vivat, 2013, 2017. — 64 с. ISBN 978-966-942-000-8, 978-615-5168-65-9 (Спільно з Евеліною Шатіловою)
  • Емілі Локгарт. Ми були брехунами. — Харків.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 224 с.
  • Герберт Генцмер, Ульріх Гелленбранд. Таємниці цивілізації. Непоясненні дива і загадкові явища — Х.: Vivat, 2016. — 320 с. ISBN 978-617-7164-73-8
  • Макс Портер. У печалі є крила. — Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 128 с. 978-057-132-723-2
  • Ібрагім Марава. Про тебе справжню. 50 уроків до свого мінливого тіла. — К.: #книголав, 2017. — 224 с. ISBN 978-617-8012-00-7
  • Макс Портер. В печалі є крила. — Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — 128 с.
  • Алан Бредлі. Трава, що сумку ката обвива. — Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — 320 с.
  • Дарсі Белл. Проста послуга. — Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — 320 с.
  • Шарі Лапена. Подружжя по сусідству. — Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — 288 с.
  • Стів Кейс. IT-Цунамі. — Київ: K-fund, 2017. — 192 с.
  • Крістофер Едж. Як #писати і не лажати. — Х.: Vivat, 2017. — 160 с. ISBN 978-019-837-648-4
  • Ґабрієль Зевін. Славетне життя Ей-Джея Фікрі. — Х.: Vivat, 2018. — 240 с.
  • Клої Еспозіто. Шалена. — Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. — 352 с.
  • Кара Делевінь, Ровен Колман. Дзеркальце, моє дзеркальце. — Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. — 304 с.
  • Дейвід Бадділ. Агенція батьків. Ранок, 2018. 320 с. ISBN 978-617-09-3556-4
  • Вірджині Депант. Вернон Субутекс #1. — Х.: КСД, 2019. — 352 с. ISBN 978-617-12-6076-4 (у співавторстві з Валерією Космідайло)
  • Ніколас Спаркс. Любий Джоне… — Х.: Vivat, 2019. 304 с. ISBN 978-966-942-826-4
  • Террі Дірі. Моторошна історія. Нахабні вікінги. — Х.: Vivat, 2019/ — 144 с. ISBN 978-966-982-030-3
  • Майкл Джонсон. А тепер спробуйте щось дивніше. Як вижити в креативному бізнесі і лишатися невичерпним джерелом ідей. — К.: ArtHuss, 2020. — 256 с. ISBN 978-617-7799-47-3
  • Агата Крісті. Наприкінці приходить смерть. — Х.: КСД, 2020. — 288 с. ISBN 978-617-12-8084-7
  • Агата Крісті. Трагедія в трьох діях. — Х.: КСД, 2020. 288 с. ISBN 978-617-12=7104-3
  • Розі Волш. Сім щасливих днів. — Х.: Vivat, 2020. — 320 с. ISBN 978966-982-089-1
  • Ребекка Етвуд. Життя в кольорі. — К.: ArtHuss, 2020. — 272 с. ISBN 978-617-7799-49-7
  • Агата Крісті. Чому не Еванс? — Х.: КСД, 2021. — 288 с. ISBN 978-617-12-8348-0
  • Ебігейл Дін. Дівчина А. — Х.: КСД, 2021. — 384 с. ISBN 978-617-12-9149-2
  • Кара Неттерсон. Тонке мистецтво виховання синів. — Х.: Vivat, 2022. — 256 с. ISBN 978-966-982-780-7
  • Ґабрієль Зевін. Славетне життя Ей-Джея Фікрі. — Х.: Vivat, 2023. — 240 с. ISBN 978-617-17-0224-0
  • Лайза Дженова. Пам'ятати. Наука про спогади і мистецтво забування. — К.: #книголав, 2023. — 216 с. ISBN 978-617-8286-21-7
  • Гордон Корман. Нездатні. — Х.: Vivat, 2023. — 256 с. ISBN 978-966-942-668-0
  • Роджер Нібон. Як стати експертом. Шлях до майстерності. — Х.: Vivat, 2023. — 375 с. ISBN 978-966-982-719-7
  • Сара Джіо. Усі квіти Парижа. — Х.: Vivat, 2023. — 336 с. ISBN 978-617-170-027-7
  • Жеральдін Джеймс Книга Шелфі. — К.: ArtHuss, 2023. — 192 с. ISBN 978-617-802-556-4

З норвезької

З російської

  • Агнія Барто. Іграшки. — К.: Національний книжковий проект, 2011. — 160 с. ISBN 978-617-592-063-3 (спільно з Оленою Рибкою)

З фінської

З французької

Нагороди і відзнаки

  • 2008 — Перемога в конкурсі читаної поезії «Молоде вино»

Примітки

  1. ↑ а б в г Максимейко Юлія Володимирівна / К. М. Лагоза // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017.
  2. ↑ «Нагороджено лауреатів конкурсу „Молоде вино“». Сайт «ЛітАкцент». Опубліковано 29.06.2008. Прочитано 20.12.2024
Kembali kehalaman sebelumnya