Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Лу Андреас-Саломе

Лу Андреас-Саломе
Народилася12 лютого 1861(1861-02-12)[1][2][…]
Санкт-Петербург, Російська імперія[1][2]
Померла5 лютого 1937(1937-02-05)[1][2][…] (75 років)
Геттінген, Третій Райх[1][2]
·ниркова недостатність[4]
ПохованняГеттінгенське міське кладовищеd[3]
Країна Німецький Райх
Діяльністьписьменниця, психоаналітикиня, есеїстка, автобіограф, філософ
Сфера роботиесей
Alma materПетрішулеd
Мова творівнімецька
У шлюбі зFriedrich Carl Andreasd
Автограф
CMNS: Лу Андреас-Саломе у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Лу Андреас-Саломе, Лу Саломе, Лу фон Саломе, Луїза Густавівна Саломе (нім. Lou Andreas-Salomé; 12 лютого 1861(18610212) — 5 лютого 1937) — німецькомовна письменниця німецько-російського походження, філософ, психотерапевт-психоаналітик, культурна діячка кінця XIX — початку XX століття. Лишила значний слід у житті й творчості Ніцше, Фройда й Рільке. Відзначена на Поверху спадщини Джуді Чикаго.

Біографія

«Диявольська трійця»: Лу Саломе, Пауль Ре, Фрідріх Ніцше

Народилася в Петербурзі в сім'ї російського генерала німецького походження. Здобула якісну домашню освіту. В молодості виїхала вчитися в Європу. У 1882 в Римі познайомилася з Фрідріхом Ніцше і стала його близькою подругою. Неодноразово відхиляла його пропозиції одружитись. На її вірші Ніцше написав музичну композицію «Гімн життю». Опублікувала в Росії перші статті про філософію Ніцше і трохи пізніше видала монографію про його творчість. 1887 року одружилася з професором Фрідріхом Карлом Андреасом, фахівцем зі східних релігій. Публікувала праці в різних німецьких журналах. У 1897 познайомилася з австрійським поетом Райнером Марією Рільке (1875—1927). Зіграла важливу роль у його житті та духовному розвитку. Організувала дві поїздки Рільке в Росію (1899, 1900) і супроводжувала його. Згодом видала про Рільке книжку. В 1911 взяла участь в роботі Міжнародного психоаналітичного конгресу в Ваймарі. Впродовж 1912—1913 вивчала психоаналіз у Фройда в Відні, увійшла в коло його найближчих однодумців. Сприяла його особистим знайомствам з видатними діячами європейської науки та культури. Кілька років співпрацювала з австрійським психоаналітиком Віктором Тауском (1877—1919). Протягом майже 25 років практикувала психоаналіз у Гетінгені. Як наукова співробітниця і теоретик психоаналізу намагалась побороти фалоцентричні орієнтації класичного психоаналізу. Авторка книг: «Еротика» (Die Erotik, 1910), «Моя вдячність Фройду» (Mein Dank an Freud, 1934), статей про проблеми психоаналізу та інші[6].

Твори

  • Im Kampf um Gott (1885) — «Битва за Господа»
  • Henrik Ibsens Frauengestalten (1892)
  • Friedrich Nietzsche in seinen Werken (1894) — «Фрідріх Ніцше в дзеркалі його творчості»
  • Ruth (1895) — повість «Рут»
  • Aus fremder Seele (1896)
  • Fenitschka. Eine Ausschweifung (1898) — повість «Фенічка: Відхилення»
  • Menschenkinder (1899) — збірка оповідань «Діти людські»
  • Im Zwischenland (1902)
  • Ma (1904)
  • Die Erotik (1910) — «Еротика»
  • Rainer Maria Rilke (1928) — «Райнер Марія Рільке»
  • Mein Dank an Freud (1931) — «Моя подяка Фройду»
  • In der Schule bei Freud — Tagebuch eines Jahres — 1912/1913 (1958) — «У школі Фройда»
  • Lebensrückblick — Grundriß einiger Lebenserinnerungen (1994) — «Моє життя»/«Прожите та пережите»
  • Sigmund Freud — Lou Andreas-Salomé: Briefwechsel (1966). Листування Фройда та Саломе
  • Rainer Maria Rilke — Lou Andreas Salomé: Briefwechsel (1952). Листування Рільке та Саломе
  • «Als käm ich heim zu Vater und Schwester» Lou Andreas-Salomé — Anna Freud: Briefwechsel (2001). Листування Анни Фройд та Саломе
  • Le diable et sa grand-mère (1922). Переклад та примітки Pascale Hummel (2005)
  • L'heure sans Dieu et autres histoires pour enfants (1922). Переклад та примітки Pascale Hummel (2006)

Також

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118502921 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 95. — ISBN 978-2-221-06888-5
  3. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  4. ↑ http://www.lou-andreas-salome.de/leben/ende-des-lebens.html
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Новейший философский словарь. 2009. [Архівовано 17 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лу Андреас-Саломе
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лу Андреас-Саломе
Kembali kehalaman sebelumnya