|
Лускунчик   Щипці для горіхів, горіхоко́л — інструмент для розколювання горіхової шкаралупи. Існує у різних формах та видах. Декоративний інструмент для розколювання горіхів отримав назву «луску́нчик»[1]. Лускунчик являє собою дерев'яну людиноподібну фігурку, яка розколює горіх «ротом». Перші лускунчики (нім. Nussknacker) з'явилися на початку XIX ст. у Рудних горах це у Німеччині як дитячі іграшки. За офіційними німецькими даними, першого лускунчика виробив столяр Фрідріх Вільгельм Фюхтнер у 1870 році.[2] Лускунчиками зазвичай зображали представників влади — лісника, поліціянта, короля, гусара, і тому вони найчастіше мають доволі серйозний вигляд. Виготовлення лускунчика висотою близько 35 см включає приблизно 130 операцій, а кількість деталей може доходити до 60. Лускунчиків виготовляють з ялини або буку, у декоруванні використовуються такі матеріали, як хутро, шкіра, текстиль та яскраві фарби. Лускунчики сьогодні є важливим елементом різдвяного прикрашення оселі, їх продають на різдвяних ярмарках, та за прямим призначенням для розколювання горіхів їх сьогодні вже не використовують. Лускунчик здобув літературну славу після публікації у 1816 році різдвяної казки Ернста Теодора Амадея Гофмана «Лускунчик і Мишачий король». У казці лускунчик — гусар, одягнений у сяючий фіолетовий доломан з багатьма білими шнурами та ґудзиками, такі ж лосини та чорні чоботи. За казкою Гофмана російський композитор Петро Чайковський у 1892 році у місті Санкт-Петербург написав усесвітньо відомий балет «Лускунчик» (рос. «Щелкунчик»). Примітки
Посилання
|
