Лейцит

Лейцит
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)[d][1]
IMA-номер	IMA1997 s.p.
Абревіатура	Lct[2]
Хімічна формула	K(AlSi₂O₆)
Nickel-Strunz 10	9.GB.05
Dana 8	76.2.2.1
Ідентифікація
Сингонія	тетрагональна сингонія[3]
Колір риси	білий[4]
Інші характеристики
Названо на честь	білий (давньогрецька мова)[5]
Типова місцевість	Сомма[6]
Лейцит у Вікісховищі

Лейцит — типовий магматичний мінерал, алюмосилікат каркасної будови.

Хімічна формула: K[AlSi₂O₆]. Іноді містить домішки Na, Са, Ti, Fe, Mg, Mn. Сліди Li, Pb, Cs. Містить, % (у зразках з Везувію): K₂O — 20,59; Al₂O₃ — 23,22; SiO₂ — 56,10. Сингонія тетрагональна. Густина 2,47. Тв. 5,5-6,5. Колір переважно сірий. Блиск скляний. Напівпрозорий. Крихкий. Злам раковистий. Форми виділення: кристали псевдокубічної форми або вкраплені зерна. Зустрічається в молодих вулканічних лужних породах разом з лужними польовими шпатами, піроксенами, магнетитом.

Характерний для багатих на калій і бідних на кремнезем лав третинного і сучасного віку. Родовища Л. відомі в Італії, ФРН, США, Австралії, Вірменії, ДР Конго, Уганді та ін. Руда алюмінію і сировина для одержання калієвих сполук. Рідкісний.

Від грецьк. «левкос» — світлий, білий, A.H.Werner, 1791.

Розрізняють:

• лейцит залізний (різновид лейциту, в якому алюміній заміщається тривалентним залізом);
• α — лейцит (зайва назва лейциту);
• β — лейцит (кубічна високотемпературна (>605 °C) модифікація лейциту).

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лейцит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Лейцит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

• Лейцит [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Leucite [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]