Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Кипуча

Станція Кипуча

Дебальцеве — Родакове
Кипуча — Овраги
Донецька залізниця
Кипуче

48°26′19″ пн. ш. 38°41′45″ сх. д. / 48.43861° пн. ш. 38.69583° сх. д. / 48.43861; 38.69583
Рік відкриття 1878 (146 років)
Колій 7
Платформ 3
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 858
Відстань до Дебальцевого-Сортувального, км 21
Відстань до Луганська, км 50
Код станції 506302 ?
Код «Експрес-3» 2214092 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу
Мапа
Кипуча. Карта розташування: Луганська область
Кипуча
Кипуча

Кипу́ча — вузлова вантажно-пасажирська залізнична станція Луганської дирекції Донецької залізниці на перетині двох ліній Дебальцеве — Родакове та Кипуча — Овраги між станціями Мануїлівка (6 км) та Комунарськ (8 км). Розташована у місті Кипуче Перевальського району Луганської області.

Історичні відомості

Стація виникла у 1878 році. Назва станції Кипуча походить від того що рудники били ключем[1]. Поруч зі станцією також протікала річка Кипуча[2].

У 1915 році Російське товариство Червоного хреста координувала лазарети Максимівського[3] та Катеринівського рудників[4]. Обидва мали десять ліжок. Облаштування було здійснено коштом Всеросійського земського союзу[ru].

Біля станції Кипуча у 1926–1927 роках знаходились три кар'єри з видобування вапняку: кар'єр Ф. І. Уголева, Куряний та Дерезовий кар'єри заводу імені Ворошилова[5].

На території станції у 1943 році нацистами був створений трудовий табір для жінок і дітей району, працю в'язнів нацисти використовували на будівництві оборонних споруд. Також неподалік від станції діяв окремий концентраційний табір для військовополонених та цивільного населення, в якому утримувалося до 2000 осіб[6].

12 квітня 2013 року на фасаді будівлі вокзалу встановлена меморіальна дошка з нагоди пам'яті про трудовий табір для жінок та дітей. Текст напису: У 1943 р., під час нацистської окупації області, на станції діяв трудовий табір для жінок та дітей. Працю в'язнів використовували на будівництві оборонних споруд. Дошку встановлено 12 квітня 2013 року за кошти МГО "МФ «Взаєморозуміння і толерантність»[6].

Пасажирське сполучення

Після початку війни транспортне сполучення припинене Україною, водночас окупаційна адміністрація заявляла про запуск електропоїзда сполученням Луганськ — Ясинувата[7].

Примітки

  1. ↑ Шахтёрская слава, 2013, с. 2.
  2. ↑ По Екатерининской жел. дороге, 1912, с. 251.
  3. ↑ Список лечебных заведений, 1915, с. 58.
  4. ↑ Список лечебных заведений, 1915, с. 57.
  5. ↑ Сборник статистических сведений по горной и горнозаводской промышленности С.С.С.Р. за 1926/27 г., 1929, с. 78.
  6. ↑ а б У Перевальському районі встановили меморіальну дошку пам’яті жертвам фашизму, 2013.
  7. ↑ Розклад руху приміських поїздів.

Джерела

Довідники
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Список лечебных заведений внутреннего района империи, находящихся в ведении главноуполномоченного Российского общества Красного Креста и других учреждений и ведомств : к 1-му января 1915 года. — Петербург : Государственная типография, 1915. — 364 с. (рос.)
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
Першоджерела
  • Сборник статистических сведений по горной и горнозаводской промышленности С.С.С.Р. за 1926/27 г. — Ленинград : Издание Геологического комитета, 1929. — 203 с.(рос.)
  • По Екатерининской жел. дороге. Выпуск II-й. Донецкий угольный Бассейн. — Екатеринослав : Типо-Литография Екатерининской железной дороги, 1912. — 336 с.(рос.)
Статті
Карти
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya