|
Кванхегун (ван Чосону)
Кванхегун (кор. 광해군, 光海君, Gwanghae, Kwanghae); ім'я при народженні Лі Хон (кор. 이혼, 李琿, I Hon, I Hon; 4 червня 1575 — 7 серпня 1641) — корейський правитель, п'ятнадцятий володар держави Чосон. Був позбавлений влади, тому не мав ані храмового імені, ані посмертних почесних титулів[1]. БіографіяБув другим сином вана Сончжо, який не мав синів від головної дружини, тому проголосив спадкоємцем престолу другого за старшинством принца Кванхе, сина наложниці. Втім після смерті першої дружини Сонджо одружився з Інмок, яка 1606 року народила сина Йончхана. Після смерті батька навесні 1608 року Кванхе, залишаючись офіційним спадкоємцем престолу, зайняв трон і вирішив розправитись із тими представниками королівської родини, навколо яких об'єднувались опозиційні сили. 1609 року він стратив свого старшого брата Імхе, звинувативши його в державній зраді. Мати молодшого брата Йончхана ув'язнили. Самого Йончхана Кванхегун не наважився вбити, а понизив його до статусу простолюдина й заслав на острів Канхва. Там він прожив до 1614 року, де його вбили за наказом губернатора в 8-річному віці. Попри кривавий прихід до влади, правління Кванхегуна було мирним, він приділяв значну увагу державним справам. За його правління в Кореї почалась земельна реформа. Зокрема, було здійснено облік та перерозподіл земель у столичній провінції Кьонгі. 1608 року було видано указ про уніфікацію податків (закон тедонпоп), і в межах тієї ж столичної провінції натуральний податок почали заміняти на виплати зерном. Умови, за яких тоді доводилось діяти корейській дипломатії, були непростими. З одного боку держава Чосон залишалась союзником імперії Мін. У Пекіні очікували, що Корея надасть китайським військам підтримку в боротьбі проти маньчжурської небезпеки, що посилилась. З іншого боку, через межування з Маньчжурією, Корея була вкрай вразливою перед рейдами кочової кінноти. Кванхегун добре усвідомлював, що імперія Мін перебуває в глибокій кризі та що у Східній Азії вимальовується нове співвідношення сил. За такої обстановки Кванхегун майстерно провадив політику лавірування між двома сусідами. 1610, 1611 та 1614 року в столицю імперії Мін відвідали корейські посольства. На початку 1619 року Чосон був змушений поступитись тиску Пекіна. Корейський двір спрямував до Маньчжурії 13-тисячний експедиційний корпус, який мав діяти в складі китайської армії проти маньчжурських військ. Одночасно Кванхегун повідомив правителю Пізньої Цзінь Нурхаці про те, що таке рішення є вимушеним, а командир корейського корпусу Кан Хон отримав секретний наказ, що вимагав не чинити маньчжурам активного опору, за несприятливого для мінської армії повороту бою — здатись разом зі своїми солдатами. Корейський уряд прагнув зберегти дружні відносини з обома сторонами. За Кванхегуна відносини з Японією після семирічної війни та тривалих перемовин принесли позитивні результати для обох сторін. 1609 року було встановлено дипломатичні відносини між Чосоном і сьоґунатом Токугава, а також підписано торгову угоду з князівством Цусіма. 1617 року Кванхегун у відповідь на запрошення з боку японців відрядив посольство на чолі з О Юнгьомом. 1623 року після палацового перевороту Кванхегуна було повалено, його відправили в заслання на острів Канхва, а потім — до Чеджу. Трон зайняв його племінник Інджо. Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
