Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Кардіоплегія

Кардіоплегі́я (англ. cardioplegia; від грец. καρδία — серце, грец. plēgē — удар, враження) — штучна зупинка серця, що застосовується в кардіохірургії при операціях на відкритому серці. Вона здійснюється шляхом використання спеціальних кардіоплегічних розчинів (які пропускають через систему коронарних судин, що кровопостачають серце), та має на меті зупинку діяльності міокарду, зниження його енергетичної потреби, в тому числі й у кисню, тим самим підвищуючи резистентність серця до ішемії. На сьогодні, досить тривалі за часом кардіохірургічні операції стали широко доступними завдяки використанню кардіоплегії, яка захищає міокард в умовах штучного кровообігу.

Існує кілька видів кардіоплегії:

  • Ішемічна Кардіоплегія — проводиться припинення коронарного кровотоку. Поправка - кардіоплегії в істинному значенні слова не є - серце абсолютно не захищене від шкідливої ​​дії ішемії - основного фактора приводить до плачевних наслідків.
  • Хімічна Кардіоплегія — проводиться шляхом введення в вінцеві артерії серця фармакологічних препаратів (цитрата калію, хлориду калію, ацетилхоліна та ін.) за допомогою кардіоплегічних канюль.
  • Холодова ішемічна Кардіоплегія — проводиться шляхом зрошення серця охолодженим фізіологічним розчином, зменшуючи тим самим ушкодження ефекту гіпоксії

На даний момент істинної кардіоплегії є тільки холод. Гіпотермія забезпечує значний приріст періоду ішемії міокарда без значних наслідків. Інший варіант - в разі тривалої зупинки серця - можливе проведення кардіоплегії немодифікованої крові. Недолік - при низьких температурах - погіршення мікроциркуляції. Однак, дана методика дозволяє проводити перфузію міокарда до 180 хвилин без виражених некробіотичні змін в міокарді.

Історія

1955 Американські кардіохірурги Денніс Мелроуз (Dennis Melrose) та Генрі Бенталл (Henry Bentall) вперше випробували кардіоплегічний розчин на основі цитрату калію для зупинки серця у собаки, шляхом введення його в корінь аорти.[1]
1956 Американський кардіохірург Кларенс Уолтон Ліллехай (Clarence Walton Lillehei) описав техніку гіпотермічної кристалоїдної кардіоплегії з канюляцією коронарних артерій серця.[2]
1964 Німецький дослідник Бретшнайдер (Bretschneider) розробив кардіоплегічний розчин з малою кількістю натрію, прокаїном та відсутністю кальцію для тимчасової зупинки серця.[3]
1991 У Канаді Т. Ліхтенштейн (Т. Lichtenstein) та С. Салерно (S. Salerno) звітували про успішні клінічні дослідження першого застосування гарячої кров'яної кардіоплегії у 113 кардіохірургічних пацієнтів.[4], [5]

Джерела

  1. ↑ Melrose DG, Dreyer B, Bentall HH, et al: Preliminary communication: elective cardiac arrest. Lancet 1955; 2:21
  2. ↑ Lillehei CW, Dewall RA, Gott VL, et al: The direct vision correction of calcification of calcific aortic stenosis by means of pump-oxygenator and retrograde coronary sinus perfusion. Dis Chest 1965; 30:123
  3. ↑ Bretschneider HJ, Hübner G, Knoll D, et al: Myocardial resistance and tolerance to ischemia: physiological and biochemical basis. 1975; J Cardiovasc Surg ; 16:241 PMID 239002
  4. ↑ Lichtenstein SV, Ashe KA, EL Dalati H, et al: Warm heart surgery. J Thorac Cardiovasc Surg 1991; 101:269 PMID 1992237
  5. ↑ Salerno TA, Houck JP, Barrozo CA, et al: Retrograde continuous warm blood cardioplegia: a new concept in myocardial protection. Ann Thorac Surg 1991; 51:245 PMID 1989540
{{{alt}}} Це незавершена стаття з кардіології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya