|
Зонд-3
Зонд-3 — автоматична міжпланетна станція серії 3МВ[ru]. Була запущена в космос 18 липня 1965 року, здійснила проліт повз Місяць і передала на Землю чіткі знімки зворотного боку Місяця. Апарати серії 3МВ призначалися для дослідження Венери та Марса. Станція «Зонд-3», хоча і була відправлена до Місяця, використовувалася для відпрацювання техніки далеких космічних польотів. Пройшовши повз Місяць, вона вийшла на геліоцентричну орбіту і для перевірки роботи системи дальнього телевізійного зв'язку та радіозв'язку передавала зроблений під час польоту знімок Місяця з різних відстаней, аж до кількох десятків мільйонів кілометрів[1]. Запуск «Зонду-3» був важливим кроком у космічних перегонах, оскільки зміцнив пріоритет СРСР у дослідженні зворотного боку Місяця. Іншим наслідком успіху цієї місії стало певне пом'якшення ставлення керівництва СРСР до місячної програми в цілому, помітно зіпсоване низкою невдач і затримок в іншій місячній програмі Е-6[2]. Інструменти«Зонд-3» був схожим на свого попередника, «Зонд-2», тобто був міжпланетним апаратом, пристосованим для вирішення місячних задач[2]. На апараті було встановлено фототелевізійну систему для фотографування і передачі отриманих зображень. Знімки робилися на камеру з фокусною відстанню 106,4 мм із використанням спеціальної 25-міліметрової фотоплівки. Плівка автоматично оброблялася, а потім надходила в систему передачі зображення, кожен кадр передавався протягом 34 хвилин[3]. На додаток до фотообладнання зонд ніс на борту магнітометр, ультрафіолетовий та інфрачервоний спектрографи, датчики випромінювання та інше обладнання[4]. ПолітАМС «Зонд-3», запущена 18 липня 1965 року, через 33 години пройшла поблизу Місяця. Траєкторію зонда було підібрано таким чином, щоб до його об'єктиву потрапили області, не охоплені станцією «Луна-3». Перші знімки були зроблені на відстані 11 600 км від поверхні Місяця. Мінімальна відстань, на якій велася зйомка, складала 9220 км. Усього було отримано 25 знімків високої якості, кожен складався з 1100 рядків по 860 елементів у кожному рядку[1]. Потім апарат переміщався геліоцентричною орбітою, що перетинала орбіту Марса. РезультатиКосмічний апарат виконав усі поставлені перед ним задачі. Вперше було зроблено астрокорекцію траєкторії з використанням наведення апарату на зорю. При цьому було відкрито так званий ефект «пильного мішка», коли дрібні частинки, що відлітають від апарату, заважають системі орієнтації розрізняти зорі. Він був врахований у польотах інших АМС, починаючи з «Венери-3». Була перевірена система наведення апарату на Землю та радіозв'язок через гостроспрямовану параболічну антену[5]. Вперше було отримано високоякісні фотографії зворотного боку Місяця. Той факт, що на знімках опинилися також багато деталей, видимих із Землі, дозволив здійснити прив'язку нових утворень у єдиній селенографічній системі координат. Отримані фотографії Місяця дозволили дослідити особливості будови його поверхні. Було підтверджено висновок про малу кількість місячних морів на зворотному боці Місяця, і стало очевидно, що Місяць асиметричний щодо площини, яка ділить його на видиму і невидиму із Землі частини. Були виявлені мореподібні утворення, які назвали талассоїдами[1][3]. За фотографіями, зробленими АМС «Луна-3» та «Зонд-3», Державний астрономічний інститут ім. П. К. Штернберга видав «Атлас зворотної сторони Місяця» з каталогом, що містить описи близько 4000 вперше виявлених утворень[6]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
