Розробку спареної зенітної кулеметної установки було розпочато на конкурсній основі на Заводі № 2. У листопаді 1944 був виготовлений перший зразок конструкції С. В. Володимирова та Г. П. Маркова. У 1945 році зразок пройшов порівняльні випробування із встановленням конструкції Федіра Токарєва. За результатами випробувань найкращою була визнана конструкція С. В. Володимирова. Після усунення зауважень та доробок, у 1948 році дослідним зразком було пройдено полігонні та військові випробування. У 1949 році ЗПУ-2 було прийнято на озброєння. Серійне виробництво було розгорнуте на Заводі №525[ru].[1][2].
Опис конструкції
Основним завданням ЗПУ-2 є ураження повітряних сил противника (літаків, десантних підрозділів). Також може використовуватися для обстрілу легкоброньованої техніки, скупчень живої сили та надводних підрозділів. Пересування установки на короткі дистанції може виконуватись силами розрахунку.[3]
Основними складовими частинами ЗПУ-2 є: кулемети, установка, колісний хід та прицільні пристрої. Колісний хід призначений для буксирування ЗПУ-2 в похідному положенні і є двома колесами з трубчастою дугою. При переведенні ЗПУ-2 в бойове положення колісний хід від'єднується, а установка вмощується основою на ґрунт. На основі знаходиться погон із поворотною платформою. На платформі розміщена люлька з кулеметами.[3]
Озброєння
ЗПУ-2 у похідному положенні. Польща, військовий музей у Жагані.
Як озброєння використовуються спарені 14,5 мм кулемети КПВ. Для ведення вогню ЗПУ-2 забезпечена ручним та ножним механізмами спуску. У номенклатуру боєприпасів входять бронебійно-запальні кулі Б-32 і БС-41, бронебійно-запально-трасуючі кулі БЗТ, а також пристрілювально-запальні кулі ЗП. Боєкомплект розміщений у двох коробках із кулеметними стрічками. У кожній стрічці по 150 набоїв.[3]
Приціли
Для наведення на повітряні цілі на ЗПУ-2 розміщено ракурсний зенітний приціл, в середині прицільної частини якого встановлено турельний коліматор К10-Т. Під час стрільби по наземних об'єктах прицілювання здійснюється через укорочений оптичний приціл ПУ.[3]
Модифікації
56-УС-562 (ЗПУ-2 зраз. 1949 року) — базовий варіант
56-УЗ-562 (ЗУ-2 зраз. 1954 року, УЗПУ-2) — полегшений у півтора раза варіант для повітряно-десантних військ
Україна — станом на 2011 рік перебували на зберіганні[11]; станом на 2016 рік — відновлюються та надходять на озброєння[12]. Під час російського вторгнення (з 2022) для України виготовляються мобільні комплекси Viktor. На 15 одиниць зібрали кошти чеські волонтери[13], ще 100 одиниць профінансовано Нідерландами в рамках МТД[14].
