Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Вулиця Михайла Грушевського (Київ)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Михайла Грушевського.
Вулиця Михайла Грушевського
Київ
МісцевістьЛипки
РайонПечерський
Назва на честьМихайла Грушевського
Колишні назви
Олександрівська вул., вул. Революції, Доктор Тодтштрасе, вул. Кірова
Загальні відомості
Протяжність1,54 км
Координати початку50°27′6.5″ пн. ш. 30°31′41″ сх. д. / 50.451806° пн. ш. 30.52806° сх. д. / 50.451806; 30.52806
Координати кінця50°26′37.5″ пн. ш. 30°32′42.7″ сх. д. / 50.443750° пн. ш. 30.545194° сх. д. / 50.443750; 30.545194
поштові індекси01001, 01008, 01021, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро «Арсенальна»
АвтобусиА 24, 55, 62
Трамваїлінія існувала з 1894 до 1998 років
Тролейбусилінія існувала з 1960 до 2001 року, 38 (по вулиці Князів Острозьких)
Зупинки громадського транспорту«Вулиця Грушевського», «Садова вулиця», «Кріпосний провулок», «Арсенальна площа»
Рухдвосторонній
Покриттябруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
БудівліМаріїнський палац
Державні установиВерховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров'я України
Заклади культуриНаціональний художній музей України, Національний військово-історичний музей України, Національна бібліотека України,ім.Я. Мудрого, Київський державний академічний театр ляльок
ПаркиМаріїнський парк, Міський сад
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10397
У проєкті OpenStreetMapr414011
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Михайла Грушевського у Вікісховищі
Вулиця вгору від Музейного провулка. Праворуч височиє Будинок Уряду.

Ву́лиця Миха́йла Груше́вського — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Липки. Пролягає від Європейської до Арсенальної площі.

Прилучаються вулиця Хрещатик, Володимирський узвіз, алея Магдебурзького права, Музейний провулок (двічі), вулиці Садова та Шовковична, площа Конституції, Липська вулиця, Кріпосний провулок, вулиці Князів Острозьких та Івана Мазепи.

Історія

Вулиця виникла вздовж давнього Іванівського шляху, відомого від часів Русі. З давніх часів існувала як дорога, що сполучала Поділ з Печерськом[1]. Найдавніша частина вулиці, що почала забудовуватися з середини XVIII століття, припадає на відрізок між Кріпосним провулком і Арсенальною площею. На початку 1810-х років вона отримала назву на честь імператора Олександра І — Олександрівська[2], та складала єдину вулицю разом із нинішніми Володимирським узвозом і вулицею Петра Сагайдачного.

На той час праворуч від Царської площі до Миколаївської брами вулиця була щільно забудована. Лівий бік вулиці від Царської площі займали сади і парки, споруда Царського палацу, Олександро-Невська церква. Саме цим боком вулиці йшли богомольці від пристані з Подолу до Києво-Печерської лаври[1].

У 1869—1919 роках вулиця Михайла Грушевського разом із нинішніми Володимирським узвозом та вулицею Петра Сагайдачного становила єдину Олександрівську вулицю, яка у 1919 році отримала назву вулиця Революції. У 1934 році вулиця Революції була поділена на три частини.

У березні 1919 році отримала назву ву́лиця Револю́ції, з 1934 року — вулиця Кірова[3], на честь радянського партійного і державного діяча Сергія Кірова (назву підтверджено 1944 року[4]). Під час окупації міста в 1942—1943 роках — Доктор Тодтштрасе (нім. dr. Todt Str.)[5], на честь німецького промисловця, обергруппенфюрера СА, райхсміністра озброєння та амуніції Фріца Тодта (1891—1942). До 1955 року до складу вулиці Михайла Грушевського входив також Музейний провулок. Сучасна назва на честь українського історика і політичного діяча М. С. Грушевського — з 1991 року[6].

2012 року на ділянці, яка належало до того військовій частині № 23 (Микільська брама Київської фортеці), для тодішніх високопосадовців, впливових політиків та їхніх дітей збудували житловий комплекс, прозваний активістами «Будинком-монстром на Грушевського».

У другій половині січня 2014 року на початковому відтинку вулиці Михайла Грушевського (між Європейською площею і Музейним провулком) точилися багатоденні масові сутички між учасниками Євромайдану та підрозділами МВС, внаслідок чого загинули перші Герої Небесної сотні.

Громадський транспорт

Лінію трамваю було прокладено вулицею 1894 року. За часів Російської імперії вулицею курсували маршрути № 3 та № 7. Згодом — у 1920-ті — 1940-ві роки — тут проходили маршрути № 3 та № 18 (на відтинку від Кріпосного провулку до Арсенальної площі). З 1950-х років було відкрито маршрут № 20 (сполучав Контрактову площу із Києво-Печерською лаврою), що було закрито 1960 року.

Потім, з 1960 року, по вулиці ходив тролейбус № 20, який курсував від Києво-Печерської лаври до площі Льва Толстого. Цей маршрут тролейбуса деякий час був єдиним, який курсував по Хрещатику. У березні 2001 року маршрут тролейбуса тимчасово закрили, а на його місці за схожим маршрутом запустили автобус № 24.

Ще раніше на ділянці вулиці від станції метро «Арсенальна» до Будинку Офіцерів (що на розі з Кріпосним провулком) курсували трамваї № 27 (від Воскресенки — до Палацу спорту; діяв з 1962 по 1998 роки) та № 35 (від Березняків до залізничного вокзалу; діяв з 1970 по 1995 роки). Але обидва маршрути скасували, а рейки у 1998—1999 роках демонтували. Частину колишніх трамвайних маршрутів зараз обслуговує автобус № 55 (від Дарницької площі до станції метро «Палац спорту»).

Єдиний маршрут, який залишився за останні 10 років — маршрут автобусу № 62. Але й він зазнав змін. Раніше він курсував від Контрактової площі до Печерського мосту, а зараз маршрут подовжений на дві зупинки — до Ботанічного саду (нового), таким маршрутом раніше у години «пік» рухався автобусний маршрут № 15.

Раніше вулицею курсувало маршрутне таксі № 238, що сполучає станцію метро «Видубичі» з Контрактовою площею.

Будівлі і заклади

Музеї:

Театри:

Бібліотеки:

Наукові установи:

Стадіони, спортивні бази:

Органи державної влади:

Іноземні посольства та консульства:

Парки та сквери:

Міністерства України:

Будинки та палаци культури:

Громадські організації

Готелі:

Пам'ятки історії та архітектури

Державний реєстр національного культурного надбання:

Зображення Дошка Найменування пам'ятки Датування Місцезнаходження Охоронний №
та № у комплексі
Маріїнський палац (мур.) 1752–1870 вул. Михайла Грушевського, 5а 12 / 0
Будинок Музею старожитностей і мистецтв (мур.) 1897–1900 вул. Михайла Грушевського, 6 903 / 0
Будинок Уряду України (мур.) 1936–1938 вул. Михайла Грушевського, 12/2 2-Н / 0

Державний реєстр нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення:

Зображення Дошка Найменування пам'ятки Датування Місцезнаходження Охоронний №
Гімнастичний зал стадіону «Динамо» ім. Лобановського 1951 вул. Михайла Грушевського, 3 411/1-КВ
Головне спортивне ядро стадіону «Динамо» ім. Лобановського 1931–1936 — спорудження;
реконструкції: 1956-66,
1977—1980, поч. 1990-х		 вул. Михайла Грушевського, 3 411/2-КВ
Головний вхід до стадіону «Динамо» ім. Лобановського 1936 вул. Михайла Грушевського, 3 411/3-КВ
Будинок Київської удільної контори 1871–1876 — дата спорудження;
1885—1887, 1875—1883,
1952—1956 — дати подій		 вул. Михайла Грушевського, 7 392-Кв
Будинок прибутковий Сер. XIX ст., 1894 вул. Михайла Грушевського, 8/16 413-Кв
Будинок житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець» 1929–1931 вул. Михайла Грушевського, 28/2
(пров. Кріпосний 2/28)		 393-Кв
Будинок військової школи 1914–1918; 1931 вул. Михайла Грушевського, 30/1
(пров. Кріпосний 1/30)		 394-Кв
Будинок житловий, в якому проживали Володимир Лавриненко і Олександр Покришкін 1967 вул. Михайла Грушевського, 34а 395-Кв
Місце бойових дій та масової загибелі громадян в районі вул. Грушевського у м. Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року 2014 вул. Михайла Грушевського, 1,2,3,4 937-Кв

Пам'ятки, що не мають охоронного статусу:

  • Вулиця М. Грушевського, 4-Б: флігель у садибі Бондарурер, споруджений між 1878 і 1883 роками, архітектор В. Ніколаєв[7]. У 2011 будівлю було внесено до реєстру пам'яток місцевого значення, але того ж року рішенням суду за позовом власників (ТОВ «Грааль», кінцеві бенефіціари — брати Дмитро і Михайло Табачники[8]) виключено з нього (остаточно охоронного статусу позбавлено в 2015, до цього часу на фасаді була охоронна дошка). З 2009 перебуває в занедбаному стані, у 2019 в будинку сталася пожежа з двома осередками займання. У травні 2021 Постійна комісія Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування дала дозвіл на знесення пам'ятки. На початку 2000-х власник ділянки планував спорудити тут найвищу споруду в Україні — готельний комплекс заввишки 160 м [9] Разом із пам'яткою буде знищено старовинні східці й місток до Бегічевської (Бегічевої) гори, так звану стежку Хо Ші Міна (маршрут прохідними дворами з Майдану Незалежності до стадіону «Динамо») та народну стіну Цоя.

Меморіальні та анотаційні дошки

Зображення Кому присвячено Адреса Дата встановлення
Білодіду Івану Костянтиновичу, бронза, барельєфний портрет; скульптор Валентин Борисенко, архітектор Анатолій Чемерис вул. Михайла Грушевського, 4 1984
Шевченку Федору Павловичу вул. Михайла Грушевського, 4
Бойченку Олександру Максимовичу, бронза, граніт, барельєфний портрет; скульптор Василь Оснач, архітектор Ісроель Шмульсон вул. Михайла Грушевського, 9/2 1959 Демонтовано у 2020
Тут збиралися декабристи в 20-х роках XIX ст. вул. Михайла Грушевського, 14 грудень 1925
Пушкіну Олександру Сергійовичу вул. Михайла Грушевського, 14 Демонтовано 14 вересня 2023 року
Леонтовичу Володимиру Миколайовичу вул. Михайла Грушевського, 16
Майбороді Георгію Іларіоновичу, скульптор Олександр Скобліков вул. Михайла Грушевського, 16 1995
Шамілю вул. Михайла Грушевського, 28/2
Лавриненку Володимиру Дмитровичу вул. Михайла Грушевського, 34а
Покришкіну Олександру Івановичу вул. Михайла Грушевського, 34а

Примітки

  1. ↑ а б Друг, Ольга Миколаївна.Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. – Львів: Світ, 2013. – 496, [XVI] с. : іл.
  2. ↑ Рибаков, 1997, с. 42, 43, 127, 128..
  3. ↑ Про заходи до увічнення пам'яті тов. Кірова С. М. на Україні // Пролетарська правда. — 1934. — № 298 (3900). — 28 грудня. — С. 1. [Архівовано з першоджерела 17 листопада 2013.]
  4. ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  5. ↑ Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К.: Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195—213.
  6. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 вересня 1991 року № 561 «Про найменування вулиць і повернення вулицям історичних назв» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3864. Арк. 79–81. [Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.]
  7. ↑ Києвознавець Антон Короб на Фейсбук
  8. ↑ У Києві зібралися знищити історичні будівлі на Хрещатику - влада дала добро: фото. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
  9. ↑ У Київраді дозволили знести особняк XIX століття на Грушевського. Замість нього хотіли будувати 160-метровий готель. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.

Посилання

Джерела
Kembali kehalaman sebelumnya