Питання захисту християнських святинь у Святій Землі;
Перспективи церковної реформи;
Рішення
Собор вирішив, що єресь тамплієрів годі довести, однак втрачену репутацію не повернути. Орден вирішено розпустити, а всю власність тамплієрів передано Мальтійському ордену (госпітальєри).
Англійському та французькому королям запропоновано церковну десятину на 6 років з метою організації хрестового походу. Однак цьому не судилося статися — король франції помер, а Едуард II не наважився на похід.
У церковному житті вироблені норми спрямовані на захист церкви від втручання правителів держав. Серед дисциплінарних питань було розглянуте питання різних форм бідності, що мало популярність серед францисканців, засуджено її радикальну, та призвано підтримати її помірну форму.
Прийнято рішення відкрити в університетах Парижа, Болоньї, Оксфорда і Саламанки кафедри древньоєврейської, арабської та арамейської мов з метою підготовки місіонерів.[1]
↑
Незважаючи на те, що Собор було перенесено до Феррари в 1438 році, а пізніше до Флоренції, деякі єпископи відмовилися переїхати і залишилися на паралельному Соборі в Базелі.