Бичківці

село Бичківці
Герб Бичківців Прапор Бичківців
Каплиця Преображення Господнього
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Чортківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060430020098542
Облікова картка	Бичківці
Основні дані
Засноване	1939
Населення	755 (на 1.01.2018)[1]
Територія	2.800 км²
Густота населення	298.57 осіб/км²
Поштовий індекс	48512
Телефонний код	+380 3552
Географічні дані
Географічні координати	49°5′59″ пн. ш. 25°42′45″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.71250° сх. д. / 49.09972; 25.71250
Водойми	Серет
Відстань до районного центру	12 км
Місцева влада
Адреса ради	48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Шевченка, 21
Карта
Бичківці
Бичківці
Мапа
Бичківці у Вікісховищі

Би́чківці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Чортківська міська громада. Адміністративний центр колишньої Бичківської сільської ради.

За історичними згадками, назву Бичківці село отримало від основного заняття жителів — розведення бичків. Інша версія — від прізвища пана Бичковецького, якому деякий період поселення належало.^[2]

Герб: щит перетятий вигнуто, у верхньому синьому полі виходить срібний постамент із 4-раменним хрестом із конюшиноподібними завершеннями, у нижньому золотому стоїть чорний бик із повернутою анфас головою та срібними рогами і копитами.

Прапор: квадратне синє полотнище, з нижнього краю до середини якого йде заокруглене жовте поле, з вершини якого виходить білий постамент із 4-раменним хрестом із конюшиноподібними завершеннями, а під ним стоїть чорний бик із повернутою анфас головою та білими рогами і копитами.

Зображення бика є номінальним символом і вказує на назву поселення (герб є промовистим), а також на пов’язані з цим промисли годівлі бичків. Хрест на пагорбі означає високу духовність мешканців та підкреслює збережені тут придорожні хрести.

Розташоване за 12 км від районного центру і 12 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.

Територія 2,8 кв. км. Дворів — 250.

У селі виявлено пам'ятки трипільської культури.

Перша письмова згадка — 1442 (під назвою Уґельче).

Згадується 29 березня 1449 року в книгах галицького суду^[3].

Власниками села були, зокрема, Катажина Бучацька-Творовська,^[4] референдар Стефан Потоцький.^[5]

У 1655 в селі вибухнуло повстання проти пана;

В 1755 спалахує епідемія заразної хвороби, можливо, чуми. Збереглися датовані цим роком два хрести — на місцях поховання Барбари та її чоловіка.

1785 — у селі проживали 300 українців і 170 поляків.

Жителі Бичківців у 1837 році взяли участь у повстанні під проводом С. Штогрина проти панів, що охопило весь Чортківський округ. Більше половини мешканців села становили латинники — давні колоністи та двірська служба; місцеві жителі займалися хліборобством; були шевці, кравці, кушнірі, теслярі, ковалі, ткачі.

У XIX століття власник маєтку в Бичківцях — Цєлецький, функціонував фільварок Богуслав.

• 1900 в Бичківцях було 1524 жителі,
• 1910—1558,
• 1921—1446,
• 1931—1492 жителі;
• 1921—236,
• 1931—297 дворів.

Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець села Іван Цибульський.

1939—1941 у Чортківській тюрмі працівники НКВС замучили жителів села: Івана Горобця, Василя Козюка, Василя Лиса, Івана Маланчука, Івана і Павла Олійників, Петра Слоїка;

20–21 липня 1941 роках розстріляли в Уманській тюрмі на Черкащині Івана й Михайла Ковальчуків, Миколу і Юрія Козюків, Степана Крайчого, Івана Леськіва, Миколу Мороза, Михайла Чепурду й Онуфрія Чупурука.

Від 1943 році в Бичківцях діяв осередок ОУН.

Навесні 1944 мешканців села евакуювали у зв'язку з тим, що тут мала пролягти лінія фронту.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 34 особи. У березні 1945 в Бичківці примусово переселили 360 українців із Скопів (Польща).

З 24 грудня 2019 року Бичківці належать до Чортківської міської громади.^[6]

• церква Успіння святого апостола і євангеліста Івана Богослова (ПЦУ^[7], 1827; кам'яна);
• каплиця Преображення Господнього (УГКЦ, 1827; відновлена в 2010);
• костел Матері Божої Скорботної (1895).

В урочищі «Бичківці» росте дуб черещатий «Бичківський» (понад 320 років), висотою 32 м, діаметром 162 см. у старому парку, біля церкви — дуб черещатий «Пірамідальний» (понад 100 років), діаметром — 68 см і сосна Веймутова (понад 190 років), висотою 28 м і діаметром 81 см.

У 1992 році насипано символічну могилу Борцям за волю України.

Споруджено: пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1976);

• встановлено
  • скульптура Архістратига Михаїла (2012 р.).
  • хрест на честь скасування панщини (1892),
  • пам'ятник до 40-річчя Перемоги (1985).

На місцевому римо-католицькому цвинтарі вціліла капличка.

Чисельність населення, чол.
1900	1910	1921	1931	2014	2018
1524	1558	1446	1492	776	755[1]

• За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа, за Польщі — 3-класна з польською мовою навчання.
• 1860 році вперше згадана школа при церкві (учителював дяк Криворучка). У селі діяли публічна школа (вчи- тель Антін Городиський, 1875—1908).
• Від 1892 діяла читальня товариства «Просвіта».
• Від 1931 працювали філії товариств «Сільський господар», «Луг» та ін.
• 1947 засновано бібліотеку;
• 1950 вольовим меодом створено колгосп.
• У 1960-х роках — відкрито школу, крамницю, дитячий садок, ФАП.
• Працюють музей історії церкви (від 1995), загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, поштове відділення, 3 магазини.

• Ольга Федорців (нар. 1956) — учена в галузі медицини;
• Орест Драбинястий (нар. 1930) — учасник національно-визвольних змагань;
• Степан Дмитерко (василіянин, чернече ім'я — Софрон; 1917—2008) — релігійний діяч, єпископ УГКЦ;
• Ярослав Солтис (нар. 1948) — соліст-вокаліст (баритон), член Національної всеукраїнської музичної спілки, заслужений працівник культури УРСР, заслужений артист УРСР, народний артист України;
• Адам Цибульський (нар. 1948) — народний артист України, актор Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича (м. Дрогобич).

• Вінцентій Гавел Потоцький (бл. 1744 — 27.9.1787),^[8] спадкоємець частини «фортуни» Миколи Василя Потоцького;^[9] його удова Анна з Мицельських вийшла заміж за Юзефа Целецького гербу Заремба.

М. Любинський видав книгу «Бичківці. Крізь віки до сьогодення» (1994).

Бичківці у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Бичківці у Вікісховищі?

• Буць А. І арканове коло віків: [3 історії с. Бичківці Чортків. р-ну] // Вільне життя. — 1997. — 5 груд. — (Рядок з біографії краю).
• Дем'янова І., Малиміна-Базиляк Т. Бичківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 120—121. — ISBN 966-528-197-6.
• Мельничук Б., Уніят В., Федечко М. Бичківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 448—449. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Погорецький В. Чортківщина. Історико-туристичний путівник. — Тернопіль: Астон, 2007. — С. 181. : іл. — ISBN 978-966-308-206-0

• Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Matky Boskiej Bolesnej w Byczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I. — tom 17. — 508 s., 806 il. — S. 47. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)