Астрономія у Стародавньому Китаї

Астроно́мія у Старода́вньому Кита́ї — астрономічні знання, спостереження й погляди стародавніх китайців.

Астрономія в Китаї має дуже довгу історію та давні традиції. На думку британського вченого Джозефа Нідема (Joseph Needham), китайці до арабів були найбільш наполегливими та точними спостерігачами небесних явищ у світі^[1]. Різні китайські автори твердять, що історія астрономії в країні сягає періоду раніше другого тисячоліття до нашої ери^[2]. Нідерландський же астроном А. Паннекук пише, що такі твердження ґрунтуються здебільшого на легендах і пізніших домислах, оскільки багато відомостей з давніх часів або просто не дійшло до нас, або було втрачено, або було спотворено^[3]. Сам же А. Паннекук початок дійсної історії китайської астрономії відносить до першого тисячоліття до н. е^[2].

Спочатку основним хронометром для китайців слугував місячний календар. З 350 року до н. е. китайцям було відомо, що тривалість року становить понад 365 днів.

• Су Сун (苏颂, 1020 — 19 червня 1101) — китайський вчений-енциклопедист, астроном, державний діяч часів династії Сун.
• Чжан Хен (*78 — †139) — видатний китайський вчений, астроном, географ, картограф, поет, державний службовець часів династії Рання Хань.

• У 1054 році китайські астрономи першими письмово зафіксували спалах від вибуху наднової зорі SN 1054, залишки якої утворили Крабоподібну туманність.

• Історія астрономії
• Дуньхуанська карта зоряного неба

• Needham, Joseph; Wang Ling (1959,1995). Science and Civilisation in China: Volume 3. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-05801-5.
• Паннекук А. История астрономии / А. Паннекук. — М.: Наука, 1966. — 589 с.