АрабатАрабат (крим. Arabat, від арабського «рабат» — «військовий пост»), також Ребат, Орботек, Арбаутук, Арабаток, Горбаток — місцевість, розташована на північному березі перешийка, що сполучає Крим з Керченським півостровом, на південному початку піщаної коси, що відділяє Сивашську затоку від Азовського моря і яка носить назву Арабатська стрілка. Арабатська фортеця (крим. Arabat Qale) — єдина татаро-османська фортеця на Азовському узбережжі, була збудована за два кілометри на північний захід від села Ак-Монай. Разом з Перекопською фортецею та фортецею Єні-Кале прикривала Крим з півночі та сходу від ворожих нападів. ІсторіяВперше фортеця Арабат згадується в книзі «Опис України» французького військового інженера і відомого картографа Гійома Левассера де Боплана, яка була надрукована в Руані, у друкарні Жака Кайуе 1651 р. Проте вже на карті Південної Сарматії 1526 р. Бернарда Ваповського справа від гирла р. Цурюк-Су позначений Арабат (Arbath). Згадує її також Евлія Челебі в своїй «Книзі Подорожей» під час свого візиту в Крим в 1665–1666 рр. Він же передає легенду про заснування фортеці. Згідно з нею, декілька козаків втекло з кримської неволі по косі на землі Північного Приазов'я. Тут вони зустріли калмиків і домовилися з ними про спільний напад на землі кримських татар, перейшовши через протоку Тонкі води, що розділяє суходіл та косу. Спочатку напад був вдалим, козаки і калмики захопили багато худоби та іншої здобичі, але згодом Мехмед II Ґерай з військом наздогнав нападників і знищив їх усіх. Після цього і була збудована фортеця (Челебі називає її «баштою»), яка мала перекрити шлях козакам в Крим через косу. Опосередковано підтверджує легенду і Боплан. У своїй книзі він пише про крадіжки козаками татарських коней по косі як про щось звичне і буденне. Так, у жовтні 1668 року запорозький кошовий отаман Іван Ждан-Ріг взяв Арабат штурмом і знищив усіх, хто там знаходився. В 1739 році знову відзначилися козаки, на чолі яких стояв полковник Онисим Білий. За свідченням сучасників, полк Білого провів російські війська через Сиваш під час відпливу і допоміг захопити Арабатську фортецю. В 1771 році Арабат знову впав, не витримавши штурму російської армії під командуванням В.М. Долгорукова. Після анексії Криму Російською імперією в фортеці перебував невеликий гарнізон, але стіни та будови старіли, занепадали. В Кримську війну 1853–1856 років фортецю оновили, облицювали стіни тесаним вапняком. Гарнізон укріплення (два батальйони), озброєний 17 гарматами, успішно перешкоджав висадці десантів на Арабатську стрілку та утруднював плавання ворожих суден в Азові. Після Кримської війни гарнізон з фортеці був виведений, і з 1856 року Арабат був позбавлений міського статусу. Опис фортеці
В плані фортеця — неправильний багатокутник з потужними, триметрової товщини, оборонними стінами, двома воротами (Головні ворота та Морські ворота), п'ятьма бастіонами та глибоким ровом, що оточує її складний периметр. Рів, можливо, заповнювався морською водою через з'єднувальний канал. В комплекс фортеці входили також земельний вал, зроблена за кілометр на північ від фортеці кам'яна пересип з палями, вбитими в ґрунт впоперек коси — від Азовського моря до Сиваша, дальні батареї, оточені земляними та кам'яними валами на підступах з Керченського та Генічеського боків. Поблизу фортечних стін з південно-західного боку існував невеликий форштадт. Всередині Арабату розміщувались порохові погреби, мечеть, лазня. Був зсередини і вихід в рів. Мала фортеця і пристань: в першій половині XVIII ст. (і, можливо, в XVII ст.) тут і вздовж узбережжя від Арабата до мису Казантип були стоянки турецького флоту.
Військове значенняЗгідно з Петром Кеппеном, Арабат існував ще до появи османів у Криму. «Турки, заволодівши силою зброї Кафою (Феодосією), залишили за собою це місто і укріплені місця Керч, Єні-Кале, Арабат, Перекоп, Мангуп, Інкерман і Балаклаву». Дійсно, не зважаючи на те, що фортеця знаходилася на території, яка належала Кримському ханству, Арабат входив до складу Кафинського ейялету, який підпорядковувався безпосередньо султану Османської імперії. Факти ж свідчать, що в 1647, 1648, 1675, 1678, 1737 роках козацькі загони, а пізніше і російські війська досить успішно воювали в північно-східному Криму поблизу Арабата. Запорозькі козаки просто переправлялися через Сиваш в певних місцях вбрід, чи, як російські війська фельдмаршала Лассі в 1737 році, використавши човни як міст. Іван Сірко декілька раз воював в Криму, переправляючись через Сиваш поодаль від фортець Перекоп і Арабат. Про АрабатБоплан писав: Арабат [Arabat] або Орботек [Orbotec] — це кам'яний замок з баштою, розташований на перешийку півострова, що замкнутий між морем Лиман [la mer de Limen] i Тонкою Водою [Tineka Woda] . Ця горловина не ширша за одну восьму льє, де від одного моря до іншого тягнеться частокіл. Наші козаки називають півострів Косою [Kosa], тому що він має вигляд коси. У цьому місці хан тримає свій табун, у якому, як кажуть, є до 70 тис. коней. Тонка Вода [Tinkawoda] — це протока між суходолом і Косою. Має лише 200 кроків у ширину, і в штиль її можна перейти верхи на конях. Козаки переходять її табором, коли йдуть красти коней з ханського табуна, про що ми невдовзі напишемо".'' Евлія Челебі писав:
Література
|