Айбек Єгипетський
Айбек, аль-Малік аль-Муїзз Із ед Дін Айбек аль-Джавшангір аль-Туркмані ас-Саліх[4] (араб. الملك المعز عز الدين أيبك التركماني الجاشنكير الصالحى) — перший султан з мамлюкської династії Бахрітів у Єгипті. Правив у 1250–1257 роках. Був зведений на престол мамлюками після загибелі останнього аюбідського султана Туран-шаха. Айбек вів успішну боротьбу з прихильниками старої династії, які закріпились у Палестині. 1253 року він придушив велике повстання бедуїнів. У цілому внаслідок його політики територія мамелюкської держави помітно збільшилась. Айбек був убитий своєю дружиною та співправителькою Шаджар ед Дурр. На момент смерті йому було близько шістдесяти років. У Айбека було кілька синів, серед яких Насир ад-Дін хан і аль-Мансур Алі. П'ятнадцятирічний Алі став новим султаном. Примітки
Джерела
|