Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 580 км на південь від Парижа, 90 км на північний захід від Марселя, на річці Рона.
Авіньйон має станцію швидкісної залізниці.
Історія
Папський палац збудований у 1335—1364 роках
Важливе галльське та римське місто; у ньому знаходиться міст 12 століття (збереглася лише половина), собор 13 і стіни 14 століття, а також два палаци, побудовані за часів, коли Авіньйон був папською резиденцією: Старий палац (1334–1342) і Новий палац (1342–1352). У 1348–1791 Авіньйон був папським володінням.
Авіньйон має важливе значення у церковній історії, оскільки протягом 72 років (1305—1378) служив місцеперебуванням пап, з яких Климент V, за наказом Пилипа IV переніс туди свою резиденцію з Риму. Але навіть після цього 70-річного періоду, відомого під назвою «Авіньйонського полону пап», місто до 1403 р. служило місцеперебуванням двом анти-папам.
Першим єпископом Авіньйону, про якого збереглися достовірні відомості, був Нектарій, який брав участь у багатьох соборах між 439 і 455. Аж до XIV ст. єпископство Авіньйон — суффраганат Арелатскої митрополії. Папа Климент V з 1309 обрав своєю резиденцією монастир домініканців у Авіньйоні. Після того як в 1316 Папою був обраний Іванн XXII (Жак Дюез з Каору, колишній єпископ Авіньйону), в Авіньйон остаточно перемістилася резиденція пап. З цього моменту почалося бурхливе зростання міста, зовнішній вигляд якого визначав папський палац, будинки кардиналів і членів курії, численні храми. Свій розквіт переживав тоді й Авіньйонський університет, заснований ще в 1303-му, а до кінця XIV ст. налічував 1500 студентів. У 1475-му Сікст IV перетворив Авіньйон на архиєпископство, підпорядкувавши йому єпископства Кавайон, Карпентра і Везон. За конкордатом 1801, Авіньйон став єпископством; з 1822 Авіньйон — знову архиєпископство з єпископствами Монпельє, Нім, Валанс і Вівьє[3].
Собор Нотр-Дам-де-Дом (Авіньйонський собор), побудований переважно в 12 столітті, оздоблений позолоченою статуєю Богородиці, що височить над західною вежею. У соборі знаходиться мавзолей папи Івана XXII, видатний зразок готичного мистецтва 14 століття.
Готичні церкви — Сен-П'єр, Сен-Дідьє, Сен-Агріколь.
Фортечні мури та вали, що оточують Авіньйон. Вони є одним з найкраще збережених зразків середньовічного фортифікаційного мистецтва.
Руїни мосту Сен-Бенезія, 12 століття. Міст був здебільшого зруйнований сильною повінню на Роні1669 року, після чого з 22 прольотів збереглися лише чотири та невелика капела.
Музей Кальве[en] — зібрання предметів мистецтва з колекції лікаря Еспрі Кальве, яку він 1810 року заповів містові.
2010 року серед 57 712 осіб працездатного віку (15—64 років) 39 061 була активною, 18 651 — неактивною (показник активності 67,7%, у 1999 році було 64,6%). З 39 061 активної мешканців працювали 30 524 особи (15 834 чоловіки та 14 690 жінок), безробітними було 8537 (4075 чоловіків та 4462 жінки). Серед 18 651 неактивної 7422 особи були учнями чи студентами, 3784 — пенсіонерами, 7445 були неактивними з інших причин[8].
У 2010 році в муніципалітеті числилось 40989 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 89324,0 особи, медіана доходів виносила 14 143 євро на одного особоспоживача[9]
Транспорт
Автомобільний
Авіньйон знаходиться поблизу двох автошляхів:
Автошлях A7 (E714) — вісь північ-південь, з якого є два відгалуження: Авіньйон-Північ та Авіньйон-Південь
Автошлях A9 (E15), яка відгалужується від А7 у напрямку до Іспанії.
↑Avignon–INRA (84)(PDF). Fiche Climatologique: Statistiques 1981–2010 et records (French) . Meteo France. Архів оригіналу(PDF) за 30 March 2018. Процитовано 29 March 2018.
↑Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 18 жовтня 2013. Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.
.svg)
.svg){kind=small}
