Імператор Ґо-МідзунооІмператор Ґо-Мідзуноо́ (яп. 後水尾天皇, ごみずのおてんのう, ґо-мідзуноо тенно; 29 червня 1596 — 11 вересня 1680) — 108-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 9 травня 1611 — 22 грудня 1629[2]. БіографіяІмператор Ґо-Мідзуноо народився 29 червня 1596 року. Він був третім сином Імператора Ґо-Йодзея. Матір'ю хлопчика була фрейліна Коное Сакіко, донька великого державного міністра Коное Сакіхіси. Новонародженому дали ім'я принц Сан[3]. 1 лютого 1601 року Сана проголосили Імператорським принцом[4]. 5 лютого 1611 року він пройшов церемонію повноліття та отримав ім'я Котохіто[4]. 9 травня 1611 року, у зв'язку зі зреченням Імператора Ґо-Йодзея, Котохіто успадкував трон, а 24 травня того ж року пройшов церемонію інтронізації[4]. Оскільки йому протегував покійний сьоґун Токуґава Ієясу, стосунки Котохіто з батьком були напруженими[3]. За правління Імператора Ґо-Мідзуноо сьоґунат Токуґава видав ряд законів, які обмежували політичні права і традиційні привілеї Імператорського двору та столичної аристократії. Серед них найголовнішим були «Заборони Імператору та аристократичним родам» 1615 року. Вони ставили Імператорський двір у повну залежність від Кіотського намісника сьоґунату, а Імператора — від радників та зв'язкових із сьоґунатом[3]. 1620 року сьоґунат змусив Імператора Ґо-Мідзуноо одружитися з Токуґавою Кадзуко, донькою 2-го сьоґуна Токуґави Хідетади. Початково вона мала статус наложниці, однак під тиском самурайського уряду монарх був змушений надати їй титул Імператриці. Це була перша Імператриця з самурайського роду від часів Тайра но Токуко, доньки міністра Тайра но Кійоморі[3]. 1627 року сьоґунат знову завдав шкоди авторитету Імператора Ґо-Мідзуноо під час «інциденту з пурпуровими рясами», проголосивши нелегітимними ряд монарших рескриптів. Він також засвідчив свою зневагу до двору, відправивиши на Імператорську аудієнцію пані Касуґу, годівницю 3-го сьоґуна Токуґави Ієміцу, яка не мала ні титулу, ні чиновницького рангу[3]. 22 грудня 1629 року ображений Імператор Ґо-Мідзуноо зрікся престолу і прийняв титул Верховного Імператора[4]. Трон перейшов його 6-річній доньці, яка прийняла ім'я Імператора Мейсьо. Оскільки її матір'ю була Токуґава Кадзуко, батько заронив їй виходити заміж, а після настання повноліття відав у монастир. Перед постригом він змусив доньку передати трон її єдинокровному брату Цуґухіто, що прийняв Імператору Ґо-Комьо. У відставці Імператор Ґо-Мідзуноо завідував справами двору протягом правління своїх синів — Імператорів Ґо-Комьо, Ґо-Сая і Рейґена[3]. За життя Імператор Ґо-Мідзуноо вивчав японську літературу, поезію та історію. Під псевдонімом Ґьокуро — «Самоцвітна роса» — він видав поетичну «Збірку чайчиного гнізда»[5]. Монарх також був майстром ікебани та садівництва. Сад, створений за його проєктом в Імператорській віллі Сюґакуїн, вважається одним з найкращих зразків японського паркового мистецтва 17 століття[3]. Поряд з цим відставний Імператор цікавився буддизмом і 1651 року постригся у ченці під іменем Ендзьо. 11 вересня 1680 року Імператор Ґо-Мідзуноо у 85-річному віці. Його поховали в гробниці Цукінова[6], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото.[3][7]. Генеалогічне дерево
Родина
Примітки
Джерела та літератураІмператор Ґо-Мідзуноо // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
|